Фото: Віктор Ягун
Остання заява митрополита Халкідонського Еммануїла про «тотальну війну», оголошену Московським патріархатом Константинополю, є важливою не через жорсткість формулювань, а тому, що вперше на такому рівні ситуацію було названо своїми іменами.
Про це у своєму Facebook написав генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.
Йдеться не про емоційну реакцію чи богословську полеміку, а про фіксацію факту: міжцерковні відносини в православному світі увійшли у фазу, де усталені правила більше не працюють, а порушення канонів і тиск стали системною практикою .
«Ключове слово тут – «тотальна». Йдеться не про окремі конфлікти чи розбіжності, а про модель поведінки, яку послідовно реалізує російська православна церква. Створення паралельних юрисдикцій, демонстративні розриви спілкування, кампанії з делегітимації Фанару, використання у протистоянні офіційних державних структур та спецслужб, прив’язка церковних структур до зовнішньополітичних інтересів Кремля – усе це елементи однієї логіки. Це вже не церковна дискусія, а гібридна війна, перенесена у сакральний простір. Саме це митрополит і називає «інституціоналізованим варварством» – ситуацією, коли руйнування правил стає нормою, а сила й тиск підміняють канон і традицію.» – зазначив автор.
Саме в цьому контексті митрополит Еммануїл використовує визначення «інституціоналізоване варварство», описуючи ситуацію, в якій руйнування правил стає нормою, а сила й тиск підміняють канон і традицію.
Показовою, на цьому тлі, є реакція самого Константинопольського патріархату. Заява про «мовчазну молитву» може виглядати як слабкість, однак у Фанарі це трактують як свідому відмову діяти за нав’язаними правилами. Константинополь не входить у публічну ескалацію не через недооцінку загрози, а через розуміння її природи. Визнання війни у форматі, запропонованому Москвою, означало б легітимізацію руйнування самої системи міжцерковних відносин. Натомість Фанар обирає стратегію фіксації межі допустимого, дозволяючи агресору самому продемонструвати деструктивність своїх дій.
«Для України ця заява має особливе значення. Вона остаточно виводить питання автокефалії та ПЦУ з рамок «локального конфлікту» і вбудовує його у глобальний процес. Релігійний фронт є частиною ширшої війни Росії проти міжнародних інститутів – світських і духовних. І те, що про це прямо говорять у Константинополі, означає: спроби Москви маскувати геополітику під «захист канонів» більше не працюють навіть у православному світі.» – написав Віктор.
Головний висновок, який випливає з цієї позиції, полягає в тому, що Російська православна церква перестала діяти як автономний релігійний інститут і функціонує як інструмент державної експансії. Водночас мовчання Фанару трактується не як уникнення конфлікту, а як чіткий сигнал: там, де церковну традицію підміняють логікою війни, діалог стає неможливим. Саме цю межу, за оцінкою Константинополя, вперше було так відверто окреслено.
