Фото з відкритих джерел
Матеріал «Суспільне Крим».
Українська Церква, навколо якої об’єднувалася українська громада в окупованому Криму, не влаштовувала росіян усі десять років окупації. Собор Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі — головний храм Православної Церкви України (ПЦУ) на півострові. 8 квітня цьогоріч за наказом окупаційної влади із собору демонтували купол.
Торік у травні окупаційні судові пристави виламали двері в храм, викрали церковне майно, а парафіян до собору не пускали. Коли після цього з півострова виїхав останній священник ПЦУ, митрополит Кримський та Сімферопольський Климент заявив, що Кримська єпархія Православної церкви України по факту припинила своє існування.
У соборі Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі українською правили служби, співали колядки на Різдво, проводили панахиди за вбитими українцями до річниць Голодомору.
«Храм знаходиться майже в центрі міста і навколо їздять тролейбуси, автобуси, маршрутні автобуси. І більшість людей знають, що це українці зібралися. Слова теж чутно — служба йшла українською мовою. Це була демонстрація того, що ми є», – зазначила вірянка ПЦУ в Криму Олена Попова у коментарі Суспільне Крим.
Пані Олена — кримчанка. Із Сімферополя виїхала після повномасштабного російського вторгнення. Зараз з онукою живе на Мальті. За її словами, після російської окупації бути вірянами Української Церкви в Криму стало небезпечно.
«По-перше, всі, хто туди ходив, чітко розуміли, що туди ходять і ФСБшники. Тому намагалися ходити для того, щоб помолитися, відстояти службу, привітатися зі знайомими, обмінятися мінімальними новинами. Але вже потім за межами храму можна було більше вільно спілкуватися, як ми і робили», – розповіла Попова.
Вона також зауважила, що самого Климента декілька разів затримували окупаційні силовики, викручуючи йому руки. Також проти нього відкривали справу.
«Він дуже стримано проводив свої проповіді. Тобто основна частина, яка проходила під час молебні, вона була класична. І тільки наприкінці він від себе додавав якийсь невеличкий текст. Там ніяких таких закликів антиросійських, як кажуть «наративів» — не звучало. Звучало: «Боже, збережи Україну!», – наголосила вірянка ПЦУ.
У перший рік окупації росіяни та їхні ставленики в Криму відібрали більшість церков, які підпорядковувалися тоді ще Київському Патріархату.
«У 2014 році перше, що зробили окупанти, вони почали захоплювати храми і передавати українські православні церкви на той час московського патріархату. Це храми, в першу чергу, які знаходилися на території військових частин. Наприклад село Перевальне, де був захоплений перший храм. Потім Севастополь. Потім ті храми, які були в оренді в різних районах Криму», – повідомив уповноважений представник Кримської єпархії ПЦУ, представник Крайової ради українців Криму Андрій Щекун.
Він уточнив, що ці храми окупанти передавали російській православній церкві (РПЦ). Водночас ті храми, які були у власності релігійних громад Православної Церкви України, проводили свої богослужіння фактично до 2023 року.
У 2016 році в росії був ухвалений закон, який ще жорсткіше обмежував діяльність релігійних організацій. Йдеться про законодавчий «пакет Ярової».
«Там була передбачена «адміністративка» за «незаконну місіонерську діяльність». Це означає, що якщо там релігійна організація, яка там заборонена або не зареєстрована, навіть вона проводить якусь релігійну діяльність – вона може бути витлумачена як «місіонерська незаконна діяльність». І відповідно, притягнута до адміністративної відповідальності», – пояснив експерт Медійної ініціативи за права людини, юрист Регіонального центру прав людини Микола Кіккас.
Після окупації Криму храм Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі залишався чи не єдиним осередком Української Церкви і українства в Криму.
У 2017 році за наказом окупаційної влади частину приміщень собору було опечатано, ікони, хрести й інше церковне майно вивезли в невідомому напрямку. Частину будівлі храму передали «Фонду майна Республіки Крим». В цьому головному соборі ПЦУ в Криму правив служби митрополит Кримський та Сімферопольський Климент.
«В мене була боротьба за збереження єдиного українського осередку національно-культурного центру українців Криму 10 років. 10 років я воював з окупаційною владою в Криму. В мене дев’ять судів в Європейському суді. Понад 60 судів в так званих російських судах», – заявив митрополит.
До 2019 року Кримська єпархія входила до Української Православної Церкви Київського Патріархату, після отримання Томоса перейшла у підпорядкування Православної Церкви України.
Після цього окупанти посилили тиск на ПЦУ на півострові. Навесні 2019 року на автовокзалі у Сімферополі затримали митрополита Климента під звинуваченням нібито в крадіжці церковного майна. Той їхав до російського Ростова на суд над політв’язнем Павлом Грибом.
У 2014 році в Криму діяло майже 50 парафій УПЦ Київського Патріархату. Микола Кіккас повідомив, що в сільській місцевості кількість парафіян Київського Патріархату навіть переважала над кількістю парафіян московського патріархату.
За його словами, у 2012-2013 роках церква досить активно розвивалася. З’явилися нові парафії. Було 14 священників штатних і кілька десятків парафій. Деякі священники служили на двох-трьох парафіях.
За перші 8 років окупації Криму кількість парафій УПЦ Київського Патріархату в Криму скоротилася з 50 до семи. Після повномасштабного вторгнення росія посилила переслідування Української Церкви на окупованому півострові. Священникам почали роздавати повістки до російської армії, щоб вони пішли воювати проти України.
Крім того, 11 травня 2023 року «судові пристави» увірвалися в собор Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі, виламали двері до вівтаря та викрали церковне майно. Парафіян до храму не пускали.
Діяльність Кримської єпархії ПЦУ було фактично припинено, заявив у листопаді торік митрополит Климент. Тоді останній кримський священник ПЦУ залишив територію окупованого Криму.
«Прийшли судові виконавці, опечатали все майно, відібрали церкву. Де воно знаходиться — я не знаю. Священники виїхали, люди розбіглися, тому що це вже стало небезпечно. Збитки — мільйони доларів знищеного церковного майна», – зауважив він.
Як уточнив уповноважений представник Кримської єпархії ПЦУ Андрій Щекун, припинення діяльності ПЦУ в Криму не означає, що її знищено чи ліквідовано.
Російське законодавство та їхня політика були націлені на знищення Православної Церкви України в Криму ще з самого початку окупації півострова, каже представник уповноваженого з прав кримчан Ельвін Кадиров. Він назвав це «геноцидом» з боку росії.
У липні окупанти почали демонтувати Хрестовоздвиженський храм ПЦУ в Євпаторії. Це був останній храм Православної Церкви України на території окупованого Криму.
Голова Держслужби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський впевнений, що вигнання ПЦУ з півострова — цілеспрямована політика росії, аби існувала виключно російська православна церква московського патріархату.
За його словами, парафіяни Православної Церкви України — це «вогнище українства», чого рф не може терпіти.
Своєю чергою наразі ведеться робота на державному та міжнародних рівнях щодо фіксації порушення прав і свобод вірян на території тимчасово окупованого Криму та притягнення росії до відповідальності.
«Відкрито ряд кримінальних проваджень за кожним фактом. Ми подали до Міжнародного суду ООН і Комітету з прав людини ООН 60 індивідуальних позовів. І подали в Європейській суд з прав людини позов. Тобто це все в процесі, тому єдина позиція — це ми повинні розуміти те, що це довгостроковий процес і результат — це буде», – заявив Андрій Щекун.
Крім того, експерти Регіонального центру прав людини дослідили інструменти тиску окупаційної влади на духовенство та парафіян ПЦУ на території Криму.
Усього виділили сім головних таких інструментів. За словами Миколи Кіккаса, йдеться про такі:
- Нав’язування громадянства рф;
- Застосування адміністративної практики російської влади до православних церков;
- Захоплення церковного майна та тиск на духовенство і вірян;
- Викрадення людей, офіційні/неофіційні виклики на «бесіди» в окупаційні силові органи;
- Застосування адміністративних санкцій;
- Перешкоди перереєструватися, навіть за окупаційним законодавством;
- Притягнення до відповідальності про незаконну місіонерську діяльність.
Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово звертався до міжнародних організацій з приводу питання утисків ПЦУ на території Криму, каже Ельвін Кадиров.
«Це порушує міжнародне право. Наголошено було на це, але що можуть робити партнери наші міжнародні, що можемо робити ми взагалі. На жаль, механізмів впливу на дії російської федерації ми не маємо. Ми фіксуємо порушення, ми робимо звернення, ми працюємо з Міжнародним судом, але от щоби зупинити тиск, тортури і все що відбувається зараз в Криму, на жаль, у нас механізмів немає», – зауважив представник уповноваженого з прав жителів АР Крим та міста Севастополя.
Водночас у жовтні 2022 року Кабмін ухвалив постанову про передачу Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги з власності АР Крим у державну власність. У документі йдеться, що це дасть можливість захистити порушені права громади Православної Церкви України на півострові.
Голова Держслужби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський наголосив, що відповіддю на утиски релігій росією має стати й зміцнення релігійної свободи в Україні.
«Відповіддю України має бути, по-перше, відсіч росії збройна. По-друге, зміцнення релігійної свободи всередині Україні. Росія є природним ворогом релігійної свободи, тоді як Україна є її природним домом», – зазначив він.
