Фото з відкритих джерел
Росія створила систему наративів, що використовуються в комунікації з російською аудиторією, для зловмисних втручань в інформаційне поле України та інших держав.
Про це йдеться у доповіді «Церква, як зброя», підготовленою Центром стратегічних комунікацій.
Система може містити взаємовиключні твердження й апелювати до різних цінностей та емоцій з огляду на аудиторію, з якою ведеться робота. Однак, усі ці наративи так чи інакше підпорядковані військово-політичним цілям Кремля.
Російська Федерація та пов’язані з нею актори системно просувають наративи, пов’язані з релігійною ситуацією в Україні для:
– мобілізації російського суспільства для участі в агресивній війні (наративи про «священну війну», «сатанізм», «релігійні переслідування», «триєдиний народ»);
– дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні (наративи про «братовбивчу війну», «церковний розкол» «сатанізм», «релігійні переслідування», «триєдиний народ»);
– зниження рівня міжнародної підтримки України (наратив про «релігійні переслідування»).
Поширення наративів здійснюється через різні церковні, державні і формально недержавні канали. Серед них: російські посадовці, урядові структури, пропагандисти, пропагандистські ЗМІ; структури РПЦ у РФ і за кордоном та їхні офіційні ресурси, інші дружні до РПЦ релігійні організації; структури УПЦ МП та їхні офіційні ресурси; підконтрольні та лояльні РПЦ / УПЦ МП медіаресурси (інтернет-ресурси та інші ЗМІ, православні блогери); лобісти й агенти впливу РПЦ / УПЦ МП за кордоном; ботоферми і тролі у соцмережах.
Медіаресурси РПЦ, спрямовані на релігійну аудиторію, так само як і «світські» пропагандисти, активно використовують наративи про «український нацизм», «державний переворот» і «громадянську війну» в Україні з 2014 року, «нелегітимність» української влади, конспірологію про «зовнішнє управління», «західну змову», «ЛГБТ-диктатуру» й адаптовують їх до потреб аудиторії.
