Фото з відкритих джерел
Експерти та журналісти Лівого берега коментують поточний момент із реалізацією «закону про заборону».
У вересні минулого року в Україні набув чинності закон про «заборону УПЦ МП», як його називають в просторіччі. «Дочка» Російської православної церкви в Україні мала достатньо часу, аби на вимогу законодавства розірвати стосунки з «матір’ю», але не зробила цього. Суди з цього приводу вже розпочалися, але зрозуміло, що процес нешвидкий.
Що тут вдіяти? Чому ухвалений закон де-факто не працює? Чого найбільше бояться в УПЦ МП і чого очікують? Допоки російська церква діятиме в Україні?
«Чітко артикульованої стратегії «захисту» УПЦ МП не має, головна лінія – тягнути час. У сподіванні, що перебіг війни може щось перемінити. Або партнери почують заклики Володимира Путіна «дати спокій російській церкві в Україні», – пишуть журналісти.
Характеризуючи повернення державі від МП великих храмів – історичних пам’яток, журналісти пишуть про те, що кожен з них намагається контролювати якійсь місцевий проросійський діяч: «Великі храми, особливо якщо вони історичні чи в знакових місцях, є джерелом надійного прибутку для тих, хто там «окормляється». І це не про прибутки від продажу свічок, а радше про гроші спонсорів. Як казала колись одна мудра людина: «Майже в кожного приходу УПЦ МП є свій Вадим Новинський. Питання лише в масштабі». Тобто питання не стільки у стінах, скільки в грошах».
Втім вони і зазначають позитивну динаміку.
«Українська православна церква Московського патріархату втратила привілейований статус, який вона мала раніше, зокрема, в часи президентства Віктора Януковича. Зараз ця церква стала токсичною, не користується широкою підтримкою населення, принаймні за результатами соціологічних опитувань. Представників УПЦ МП не запрошують на зустрічі з керівниками держави чи навіть на засідання Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Вони не мають права займати капеланські посади в ЗСУ, не підлягають бронюванню, а 23 єпископи є фігурантами різних кримінальних проваджень. Тобто УПЦ МП втратила панівне становище», – вважає професор НУ «Острозька академія», доктор історичних наук Андрій Смирнов вважає, що найстрашніше для моспатріархату в Україні вже відбулося.
Професорка Києво-Могилянської академії, доктор філософських наук, релігієзнавиця Людмила Филипович вважає, що МПвУ досі почувається впевнено в Україні й має величезну підтримку не тільки від відомих спонсорів, а й у середовищі влади.
«Вони живуть в якійсь своїй бульбашці, за своїми правилами, у своїй реальності. І те, що відбувається в Україні, думаю, сприймають як тимчасовий стан. Мовляв, треба дочекатися, коли нарешті все вирішиться на користь Москви і на їхню, відповідно, користь. Тому вони готові до затягування судових процесів, і це триватиме й триватиме. Вони будуть писати апеляції, звертатися до міжнародних судів, безкінечно підгодовувати різноманітних експертів, які казатимуть, що в Україні їх переслідують за віру», – міркує професорка.
На її думку, за плечима МП – величезні гроші, велика підтримка. І вони мають цю підтримку не тільки від Новинського, який зараз сидить за кордоном, а й тут, усередині України. Лобістів Московського патріархату достатньо навіть в органах влади.
Від «УП».
Від сьогодні стартує розгляд закону про «заборону», фактично – про захист Конституційного ладу. Ми стежитимемо за ходом справи.
