Фото: pomisna.info
Україна Православна продовжує відстежувати, як діячі, прямо та непрямо пов’язані із москвою хотіли послабити Українську Церкву, створити канонічний дах для московського патріархату в Україні, як плели інтриги, використовуючи невдоволення та амбіції окремих блогерів, окремих богословів, закапсульованих агентів і просто довірливість окремих людей в Україні.
Про це ви можете почитати у попередньому матеріалі.
А сьогодні ми ставимо продовження теми вже іншим дослідником, як москва за допомоги своїх церковних шрьодерів оббріхує та послаблює провідного ієрарха Вселенського Патріархату.
Відомо, що коли у слов’ян митрополит є високий титул для єпископа, у грецькій традиції це лише рядовий єпархіальний архієрей. Саме тому у Вселенському Патріархаті з’явилася традиція для відзнаки особливо заслужених митрополитів надавати їм титул «герон», тобто «старець». І серед цих старців-митрополитів перше після самого Вселенського Патріарха місце належить архієрею історичної Халкидонської митрополії.
Халкидон – це азійська частина сучасного Стамбулу, прилегла до узбережжя Босфору та Мармурового моря. Віддавна таке положення цієї єпархії надавало особливий статус ієрархам, що її посідали.
У 2020 році на цю митрополію був обраний Еммануїл (Адамакіс), уродженець Криту, головний дипломат Патріархії. Саме цьому митрополиту, тоді ще главі митрополії у Франції, Патріарх Варфоломій доручив очолити делегації, які у 2018 р. відвідували Помісні Церкви для повідомлення про рішення щодо надання Томоса для Церкви в Україні. Митрополит Еммануїл був призначений старшим екзархом під час підготовки до Об’єднавчого Собору, він очолював підготовчу роботу, вів дуже складний діалог з владою та українськими юрисдикціями. Саме йому Патріарх доручив бути головою Собору в храмі Софії.
Але 2021 року з призначенням на Халкидонську кафедру митрополит Еммануїл, про якого і раніше говорили, як про потенційного наступника, став першим серед ймовірних кандидатів. І це не могло не схвилювати ще більше москву і всіх її союзників.
Відтоді митрополит Еммануїл незмінно представляв особу Патріарха і Велику Христову Церкву на всіх основних подіях в житті ПЦУ – інтронізації Предстоятеля, ювілейних урочистостях та у ділових візитах. Він офіційно відкривав Ставропігію в Андріївській церкві.
І лише сліпому та глухому не буде зрозумілим, що така праця митрополита точно не може подобатися москві. Фактично для неї він від 2018 р. став «ворогом номер два» у Константинополі. Після самого Патріарха, безперечно.
Бо, втративши надію зламати залізну волю Патріарха Варфоломія, москва і її агенти в інших Церквах безперечно думають, що з наступним Патріархом у них можливо з’явиться шанс «домовитися про мир» за рахунок зради інтересів України. Однак якщо ним стане саме митрополит Халкидону (нехай цей час наступить ще не скоро, а Патріарх Варфоломій живе у доброму здоров’ї до ста років і більше!) – ні про які поступки москві не може бути й мови. Цей ієрарх показав незламність своєї вірності Вселенському Престолу і непохитність в здійсненні його місії щодо України, яку довірив йому Патріарх Варфоломій.
На прикладі інших Церков, особливо тих, які визнали ПЦУ, можна бачити, що там серед кліру є ті, хто або дуже люблять «русскій мір», або люблять російські гроші. Когось завербувало ще КГБ, хтось боїться компромату, який лежить на них у сейфах Кирила Гундяєва. Мотиви різні, але результат схожий – праця на користь інтересів москви.
І проста логіка дозволяє зробити висновок, що такі діячі є і серед кліру Вселенського Патріархату. За рахунок зради інтересів України вони б із радістю вирішили свої власні питання щодо більшої влади й вищого становища. Саме на таких і розраховує москва. Вона шукає їх, спонукає діяти, сподіваючись, що за болгарським сценарієм забезпечить вигідний для Кремля результат майбутніх виборів, які раніше чи пізніше стануться.
Це не лише припущення. Один з найбільш поважних архонтів Вселенського Патріархату в Америці про це говорив у інтерв’ю, засвідчивши, що давні наміри москви нейтралізувати та підкорити собі Вселенський Патріархат є відомими та небезпечними.
Відкрито діяти на користь москви такі особи звісно не наважуються. Дехто можливо навіть думає, що не москва їх використає, а вони – москву, ситуативно підігравши їй проти митрополита Еммануїла. Бо не одну людину в історії мрії про престол спонукали навіть до безумних і ганебних дій. Так буває – диявол не спить.
Ні для кого з тих, хто був залучений до процесу 2018 року не є секретом, що два ієрархи Вселенського Патріархату цілком серйозно розглядали тоді себе потенційним главою нової Помісної Церкви. Хоча обидва своєю попередньою діяльністю довели, що нічим реально керувати не можуть. Але чим менше людина придатна обійняти посаду – тим більше вона вірить у те, що достойна високої честі. Так теж часто буває, за спокусою диявола.
Обидва ці ієрархи, хоча і в різний спосіб, також мали і продовжують мати доволі тісні контакти з тими, хто залишається в московському патріархаті, в так званій УПЦ. І, маючи образу на те, що Томос був даний не в їхні руки, а також явно чи приховано підбурювані москвою, вони вирішили нашкодити митрополиту Еммануїлу та показати, ніби вони краще знають, як треба правильно діяти в Україні.
Тому і маємо збіг інтересів кількох сторін одразу. Одні хочуть посісти Патріарший престол і бачать митрополита Еммануїла як свого конкурента, тому все, що нашкодить йому – здається їм корисним. Інші хочуть за рахунок поступок в Україні купити собі прихильність москви. Треті просто ображені, що їм не дають кермо церковних українських справ.
Саме тому на початку 2023 року емісари від структури московського патріархату, який називає себе в Україні «УПЦ» стали звертатися до всіх них, щоби спонукати зробити щось разом проти ПЦУ. До цих планів долучився і їхній колишній колега-дипломат, який також вважає себе найбільш гідним бути церковним очільником в Україні. І оцей колектив змовився використати тимчасову, за терміном ротації, присутність в Синоді Вселенського Патріархату, щоби, дезінформувавши Патріарха, оманою отримати повноваження щось зробити в Україні.
Отак і народилася та «синодальна делегація», яка від початку травня секретно збиралася потрапити в Україну, щоби вести тут сепаратні переговори з Онуфрієм і його підлеглими. Без інформування Предстоятеля ПЦУ, фактично ігноруючи канонічний порядок і правила, вони хотіли скористатися нагодою, щоби нашкодити й ПЦУ, і митрополиту Еммануїлу. Але подати все це як турботу про «єдність православ’я».
Патріарх не знав про цю темну сторону їхніх задумів, тим більше, що його запевняли про нібито порозуміння, яке вони мають з Україною. Тому в дусі братньої любові і саме задля підтримки ПЦУ та особисто її Предстоятеля Митрополита Епіфанія Патріарх і дав благословення для делегації на поїздку. Так він і написав у листі, відповідь на який аж рік по тому учасники змови злили в пресу, сподіваючись приховати свій провал за авторитетом Його Всесвятості.
Але насправді вони не мали, на відміну від Вселенського Патріарха і Матері-Церкви, ніякої любові та поваги до ПЦУ. Тому, як і написав Митрополит Епіфаній, нічого йому не повідомляли про наміри візиту, про час прибуття і програму.
В Євангелії написано, що дверима входить пастир, а от злодій – перелазить де-інде. Яскравий опис задуму змовників. Який не здійснився, тому що Бог не любить лукавства.
Коли все це стало зрозумілим, справжній повноважний представник Вселенського Патріарха митрополит Еммануїл належним чином приїхав в Україну на початку серпня 2023 р., на запрошення Предстоятеля ПЦУ і Президента України. Після цього сам Митрополит Епіфаній з нагоди Нового церковного року 1 вересня перебував з візитом у Вселенському Патріархаті. Під час прямого спілкування з Його Всесвятістю було «поставлено всі крапки над і». Можна бачити, що після цього ще двічі – в лютому і в липні цього року саме митрополит Еммануїл отримав доручення Патріарха представляти його і Вселенський Патріархат в Україні.
Можна зрозуміти емоції змовників, які рік тому опинилися в незручній ситуації, по суті обманувши Патріарха і Синод. Хоча їхні повноваження як делегатів так і не були здійснені, а з виходом їх зі складу Синоду вони втратили і формальне право його представляти – рік по тому було витягнуто старий лист для прикриття нової інтриги.
Президент України запросив численних іноземних гостей приїхати в Київ на Молитовний сніданок, щоби продемонструвати духовну підтримку в боротьбі проти росії. Отримавши одне з таких сотень запрошень, до Києва приїхав ієрарх. Ніяких офіційних церковних повноважень він не мав і за правилами повинен би був повідомити про свій візит главу Помісної Церкви, на канонічну територію якої він їде. Але реальність змушує знову пригадати сказані вже євангельські слова.
Чому саме тепер вирішили спробували поновити стару інтригу? Тому, що за місяць у Константинополі відбудеться черговий Синакс ієрархії. Кожні три роки всі єпископи Вселенського Патріархату збираються до духовного центру Православ’я для спілкування і обговорень. Напередодні цієї події, першої від часу великої війни в Україні, всі згадані вище сили та особи, мабуть і вирішили якось завдати удару своєму опоненту.
Такі дії прикривають заявами, що нібито ПЦУ і особисто Митрополит Епіфаній «не здатні об’єднати Церкву в Україні», тому нібито слід йти на поступки МП. Це – теж відверта брехня.
Митрополит Епіфаній має довіру, в рази вищу від Онуфрія. ПЦУ є стабільною Церквою, яка гідно відповідає на виклики часу. Так само ПЦУ не лише за числом прихильників в рази перевершує структуру Онуфрія, про що кажуть всі соціологічні опитування, але вже є більшою і за числом парафій, які належать до неї.
Не про єдність Православ’я і не про добро для Вселенського Патріархату та для Церкви в Україні насправді піклуються ті, хто заради своїх дрібних інтересів намагаються шкодити та грають на боці головного ворога правди і миру – москви. Але Бог все бачить і все знає. Достатньо знають і ті, хто саме на Нього, а не на лукавство і змови, покладають свою надію. Тож і цього разу, як рік тому, всі їхні плани обертаються пустим шумом. А той, хто приїхав крадькома – і поїхав ні з чим.
Можемо від серця побажати Його Всесвятості, мудрому і справді незламному Вселенському Патріарху Варфоломію многих літ успішного служіння на священному першому престолі Великої Христової Церкви і всього Православ’я. Щоби лукавство хитрих було викрите так, як він вміє це робити, гідно розсуджуючи, де правда, а де омана. Заради доброго майбутнього і для Вселенського Патріархату, і для всього Православ’я.
МЕЛХІСЕДЕК
