Фото з відкритих джерел
Українські православні громади у Польщі, які сформувалися після вторгнення, перетворилися на потужну мережу духовної підтримки для сотень тисяч українців. У Польщі парафії сьогодні діють у Варшаві, Лодзі, Познані, Вроцлаві, Кракові, Любліні та низці інших міст.
Про це в інтерв’ю для рубрики «Обличчя ПЦУ» розповів очільник капеланської місії ПЦУ у Польщі, священник Сергій Сіренко, за плечима якого служба у військовій авіації, робота на керівних посадах у військово-промисловій сфері, багаторічна підтримка українського церковного руху, а згодом – створення та розвиток Капеланської місії Православної Церкви України в Польщі.
Священник пригадує, що старт місії був надзвичайно складним.
«Варшава стала особливим центром. Тут ми фактично з нуля формували громаду Капеланської місії ПЦУ. Сьогодні це вже жива громада з власною ідентичністю.
О. Сергій пригадує, що в перші роки було особливо важко: «Українців приїхало тисячі, і треба було їх знайти. Я користувався соцмережами, мені допомагали поляки. Першу допомогу у поширенні інформації надали польські католицькі громади та волонтери, які розносили листівки у районах, де проживали українці у Варшаві та передмістях.
Згодом інформація почала поширюватися через соцмережі, українські медіа та особисті контакти. Сьогодні онлайн-спільнота місії налічує понад п’ять тисяч людей».
За словами отця Сергія, капеланська місія ПЦУ у Польщі фактично сформувала найбільшу мережу українського православного служіння за кордоном, створену вже в умовах повномасштабної війни.
«Сьогодні ми маємо найбільшу мережу капеланського служіння в Польщі. Це вже не окремі ініціативи, а система, яка виросла під час війни», – наголошує священник.
Особливо важливим, за словами священника, є те, що ці парафії стали відповіддю на духовні потреби українців, які були змушені залишити країну через війну.
«Люди знають, що тут шматочок їхньої України. Тут їхня рідна церква, тут вони моляться українською мовою», – каже отець Сергій.
Отець Сергій зазначає, що повномасштабна війна стала для багатьох українців духовним переломом і переосмисленням церковної належності.
«Війна стала для багатьох своєрідним щепленням від «русского міра»», – переконаний він.
За його словами, частина вірян, які раніше належали до московського патріархату, сьогодні свідомо переходять до ПЦУ, шукаючи українську духовну ідентичність.
Окрему роль у житті громад відіграють недільні школи та робота з дітьми.
Там вивчають українську мову, історію та основи християнської віри, що дозволяє дітям зберігати зв’язок із Батьківщиною навіть у вимушеній еміграції.
«Недільна школа для нас це не лише Закон Божий. Це українська мова, історія, пам’ять», – пояснює священник.
Саме тому громади ПЦУ у Польщі дедалі частіше визначають як «велику українську родину», яка сформувалася під час війни і продовжує зростати.
