Фото з відкритих джерел
Текст Олександра Солдатова, оглядача «Нової газети»
Освячення магічних «печаток для воїнів» у головному храмі збройних сил рф – символ подальшої трансформації російського православ’я в «релігію військових дій». Що відомо про цю релігію, яка формується в інтересах влади в лоні РПЦ?
Гасло «Все для фронту, все для перемоги!» здатне поєднувати те, що в мирний час виглядає абсолютно несумісним. Якщо «істина в перемозі», то різні «приватні» істини, зокрема релігійні, що заважають досягненню перемоги, мають бути відкинуті. На такі думки наводить незвичайне дійство, здійснене в середині вересня не де-небудь, а у вівтарі «головного храму зс рф» у парку «Патріот» під москвою. Там освятили «Нові Печатки Чистоти», як їх називає виробник – ІП Кондрашов Д.О., який виступає під брендом «Русский тактический Ратник». Блогосфера одразу помітила, що прототип «Печаток» запозичений не з традиційного православ’я, а з однієї модної військової комп’ютерної гри, вона ж – вигадана реальність, у якій «найкращі воїни перед битвою наносили на свою броню сувої з молитвами й обіцянками».
Warhammer Святої Русі
Автор дизайну «Нових Печатей» – 29-річний художник, випускник Свято-Тихонівського православного університету Дмитро Сєвєр. Його найвідоміший твір – «мурали героїв СВО» Мотороли, Гіві, Владлена Татарського та Дар’ї Дугіної в Мелітополі. Телеграм-канал «Христиане против войны» виявив буквальну схожість «Нових Печаток» Сєвєра з печатками, добре знайомими фанатам гри Warhammer 40.000 і створеної нею віртуальної реальності (ФОП Кондрашов Д.О., щоправда, запевняє, що не знає про таку схожість).
Ця гра просякнута містикою і магією: зокрема – печатка з фрагментом сувою з «охоронною молитвою», що кріпиться на обладунки іграшкового воїна або на військову техніку, оберігає їх у грі «від злих сил».
Такі образи більш зрозумілі молодому поколінню солдатів, ніж «абстрактні» Пересвіт і Ослябя, Олександр Невський або Дмитро Донський, яких намагається наводити як приклад патріарх Кирило.
Історія Warhammer (у перекладі – «Молот війни») бере свій початок у 1983 р., коли перший настільний варіант цієї хитромудрої гри випустила британська компанія Games Workshop. За 40 з гаком років Warhammer розрісся в детально розроблений віртуальний Всесвіт з мільйонами населених планет, галактичними союзами, що невпинно воюють, населеними квадрильйонами людей та іншими розумними істотами. Навколо гри утворилася медіаіндустрія і субкультура, що включають музику, книги, фільми, аксесуари, сленг, навіть спосіб життя. На цьому ж полі з’явилися потужні конкуренти (типу гри World of Warcraft).
Сучасне релігієзнавство (наприклад, австралійський учений Адам Поссамаї) відносять такі метавсесвіти і пов’язані з ними віртуальні практики до «гіперреальних релігій». Warhammer 40.000 просто переповнений містикою, релігійними символами і практиками, зокрема тими, що прямо відсилають до візантійської та російської традицій.
Дія гри відбувається приблизно в 40-тисячному році. Людська імперія воює одразу з кількома цивілізаціями, поєднуючи традиційну зброю з футуристичною, але – головним чином – з магічною.
В одній з англомовних книжок у стилі фентезі, присвячених реальності Warhammer, прямо відтворюється кремлівська міфологія, що описує розвал СРСР: «Спочатку Імперія не помітила нового ворога: втрата кількох систем на околицях, здавалося, не становила загрози, і тому не турбувала чиновників». Але, прийшовши до влади, Імператор почав збирати колишні околиці військовим шляхом. У цьому йому допомагають Адміністратум, Екклезіархія («екклезія» – грецькою «церква»), Інквізиція, різні ордени… Офіційна мова імперії схожа на латинь, але серед простонародних мов є російська, а символ імперії – так, двоголовий орел. Влада веде непримиренну боротьбу з будь-якими єресями і сектами, а також зі штучним інтелектом. Дослідники виявили такі «русицизми» в Warhammer 40.000: Шолохов, Коссія, Кубань, Сталінваст (назви планет); інквізитор Федір Карамазов, кораблі «Екклезіарх Невський» і «Ейзенштейн».
Інквізиція в цьому метавсесвіті – просто мрія московської патріархії! Вона має повноваження знищувати єретиків і мутантів, займатися розвідкою і боротьбою з організованою злочинністю, порушуючи при цьому закони. У розпорядження Інквізиції надано збройні підрозділи, елітою яких є члени військово-чернечих орденів на кшталт Сірих лицарів, які знищують демонів силою психозброї. Це все до болю нагадує заклики патріарха Кирила силами російської армії, насамперед – духовними, не допустити приходу на землю Антихриста і здійснення Апокаліпсису (між іншим, передвіщеного і доволі докладно описаного в Біблії)!
Проект військово-чернечих орденів з необмеженими повноваженнями буквально витає в повітрі сучасної російської мілітарної культури.
Наприклад, сюжет дилогії Сергія Чекмаєва «Анафема» (2012) зводиться до діяльності створеної Відділом зовнішніх церковних зв’язків і силовиками нової спецслужби, заточеної на боротьбу з сатаністами і сектантами. На цю спецслужбу в Warhammer схожі ВС Екклезіархії, що об’єднують братства і сестринства, зокрема жіночі спецбатальйони, керовані канонесами (ігуменями?).
Відповідно до класичного дуалізму Олександра Дугіна, «добрій» імперії (з усім її клерикалізмом) протистоїть «злий» Хаос – практично «цивілізація моря» (= атлантичний Захід). Хаосом керують чотири могутні демони, один з яких – Слаанеш, – між іншим, насаджує «збочені задоволення».
Слухайте, але ж так само описує реальність сучасна російська пропаганда! Ось, наприклад, урядова «Российская газета» 19 вересня сповіщає вустами якогось наукового співробітника Інституту країн СНД Панкратова: «Діючі у світі псевдохристиянські, язичницькі та навіть відверто сатанинські секти виникли у США або ж від самого початку одержали всебічну та ідеологічну підтримку Великої Британії…
Початковий окультний імпульс, що генерується в надрах закритих ізотеричних (так у тексті! – О. С.) лож та орденів у тісній взаємодії зі спецслужбами, потім транслюється на Схід для додання йому належного антуражу, після чого доставляється до Лондона на акредитацію, а потім переправляється до США, де цей сигнал ще потужнішим чином посилюється та експортується до цивілізованого світу… Увесь колективний Захід став міжнародним центром світового сатанізму».
Деструктолог перебудувався
У це важко повірити, але метавсесвіт Warhammer – реальний прообраз релігії «СВО», що формується на наших очах, нової держрелігії (яку, за бажання, можна вважати і держатеїзмом) росії. У доступній для сприйняття формі гра дає повний набір ідеологем і символів. І в РПЦ, схоже, отримали настанову хвалити і просувати Warhammer – «освячення оберегів» тут не випадкова подія.
Роман Силантьєв – головний патріархійний релігієзнавець-«деструктолог», голова Правозахисного центру Всесвітнього російського народного собору, який очолює патріарх, – назвав Warhammer «русофільським всесвітом», який загалом збігається з «образом майбутнього», що його несе світові «СВО». «Там воюють позитивні герої під знаком двоголового орла, досить багато росіян за прізвищами», – наголосив Силантьєв, який, нагадаємо, є автором «експертизи» у справі Світлани Петрійчук та Євгенії Беркович.
16 років тому Силантьєв дотримувався протилежного погляду, написавши цілу наукову статтю з критикою Warhammer за пропаганду тоталітаризму, неповагу до базових прав людини і створення цілого «всесвіту ненависті». Але – часи змінюються, і те, що було кошмарним сном майбутнього деструктолога в його молоді роки, стало предметом захоплення і схиляння в роки зрілі. До того ж і посада зобов’язує «вірно служити вітчизні». «Англійські ігророби, – обурювався правозахисник від РПЦ 2008 року, – створили по-справжньому страшний світ, світ, у якому людство, що деградує духовно і технічно, намагається елементарно вижити під ударами внутрішніх і зовнішніх ворогів… Вельми дивно, як такі «мракобісні» ідеї виникли в серці західної цивілізації, яка ставить на чільне місце права людини, гуманізм і свободу совісті». Але, придивившись уважніше, виявилося, що цей «страшний світ» якраз «наш», а ось «права людини і гуманізм» – «ворожі»…
Релігія майбутнього
У просторі ідеології «СВО» кидає виклик усьому західному і начебто націлена на жорстку ізоляцію росії від Європи і США. Але в просторі культури вона загалом іде у фарватері загальносвітових тенденцій, коли вигадані або мікшовані релігії приходять на зміну традиційним, канонічним. На початку століття у штаті Техас було зареєстровано релігію лицарів-джедаїв, яку заснували шанувальники серіалів «Зоряні війни». Похмура фантастика Говарда Лавкрафта поклала початок віртуальній релігії Ктулху, послідовники якої всерйоз готуються до народження свого бога.
Шалений мілітаризм створює гарний живильний ґрунт для народження нових квазірелігій. Це помітив ще 100 років тому засновник компартії Німеччини Карл Лібкнехт, на честь якого тепер російська влада називає вулиці міст Луганської, Донецької та Запорізької областей. Будучи радикальним супротивником мілітаризму, він сидів за свої переконання в німецькій в’язниці (щоправда, лише півтора року), звідки продовжував викривати «мілітаристський дух», який витісняє та замінює будь-які цінності, зокрема й релігійні.
Президент фонду «Ліберальна місія» і професор Вищої школи економіки Ігор Клямкін помічав, що російському народові притаманна «мілітаризація повсякденності», тобто «конструювання мирного життя за військовим зразком». Той самий патріарх Кирило любить уподібнювати РПЦ до армії, а священників – до солдатів. Воєнний час стає для такої культури «моментом істини», а всі її інститути, зокрема релігійні, виявляються придатками військової машини. Щоправда, в нульові роки в росії частково встигла сформуватися специфічна міська культура хіпстерів, яка контрастує з духом «СВО», чим не втомлюються обурюватися пропагандисти і «воєнкори». Але ця культура мало торкнулася «глибинного народу», який підозрює її в причетності до ЛГБТ та іншого лібералізму.
Гіперреальні релігії, до числа яких належить і релігія «СВО», яка зараз формується, мають більшу живучість і вплив, ніж релігії класичні. Адже вони не займаються постійною адаптацією до мінливих зовнішніх умов (що частково підриває авторитет традиції), а відбудовують себе на ґрунті цих зовнішніх умов, немовби пояснюючи їх метафізично, надаючи їм «вищого сенсу». Та ж «СВО» починалася з розмитих гасел «денацифікації і демілітаризації», але поступово обросла «вищими смислами», під які патріарший Всесвітній російський народний собор підводить цілі богословські концепції – на кшталт «Святої Русі як Утримуючого» та «триєдиного російського народу».
Як показала еволюція РПЦ за два з половиною роки після 24 лютого 2022-го, класична релігія, якщо є на те політична воля, швидко адаптується вже не просто до зовнішніх умов, а до цілого нового світогляду. Причому явна суперечність цього світогляду початковим постулатам класичної релігії (наприклад, пацифістським заповідям Євангелії) особливої проблеми не становить і швидко долається.
Російська телепропаганда (та й підлаштовані під неї проповіді представників РПЦ) щодня нагадує нам про панування в сучасному суспільстві «постправди», яка перемагає здоровий інстинкт відокремлення істини від брехні, пошуку об’єктивної інформації. Цей інстинкт стає надто небезпечним для тих, хто намагається його зберегти. А в алгоритмі «постправди» будь-яке вчення, замовлене владою, можна назвати хоч «православ’ям», хоч «буддизмом», хоч Warhammer. Головне, щоб воно обслуговувало рішення влади, якими б вони не були… Ось така гіперреальність.
