Фото з відкритих джерел
У вересні цього року на непідконтрольній Україні частині Донеччини окупанти розігнали останні парафії ПЦУ, а священників вивезли до російської вʼязниці. Що з ними – невідомо. На тимчасово окупованих територіях віряни церков, які відмовилися від російської юрисдикції, переважно конспіративно збираються на квартирах.
Про це повідомляють «Тексти».
«Сьогодні спілкувався з літнім парафіянином одного з храмів тимчасово окупованої Донеччини. Ледве додзвонився до мене на один із месенджерів. Розповів, що в храмі, який московський патріархат нещодавно захопив і привласнив собі, так званий настоятель на проповіді змусив віруючих «вголос» відректися від мене і від Православної церкви України. 90% людей просто мовчали, бо вони памʼятали, що я разом зі своїми друзями-меценатами побудував і оздобив цей храм. Більшість віруючих я хрестив, вінчав, ще й викладав християнську етику в місцевій школі. Знайшлися деякі, які відмовилися», – написав у себе на фейсбук-сторінці в грудні цього року Сергій Горобцов, митрополит Донецький і Маріупольський ПЦУ.
2014 року владика виїхав із Донецька в Тельманівський (тепер Бойківський) район області. Цю місцевість свого часу заселили депортованими під час акції «Вісла» українцями із Заходу України та Польщі. Там тоді ще УПЦ КП мала багато парафій. Під окупацію район потрапив наприкінці вересня 2014 року. У той час якось митрополитові зателефонували друзі й попередили: «Владико, за вами вже поїхали, терміново треба виїжджати».
Що він і зробив. І вчасно. Одразу після його втечі з єпархіального управління приїхали невідомі, пограбували, шукали якусь документацію, українські прапори.
У Донецькій єпархії ПЦУ офіційно зареєстровано 136 парафій. На тимчасово окупованій території залишилося 60% з них. Сьогодні всі церкви ПЦУ зачинені, опечатані, близько 30% захоплені РПЦ МП, каже митрополит.
«У вересні цього року двох наших священників заарештували. Це були останні парафії нашої єпархії, які проводили служіння. Перед цим на служби підсилали працівників ФСБ. Ті стежили, що казатиме священник, що проповідуватиме. Причому священники ні до чого не закликали, нічого не говорили проти місцевої влади, бо вони не самогубці», – продовжує владика Сергій.
За словами диякона, які переказує владика, перед арештом до них приїхали представники МДБ «ДНР» і ФСБ. На священників наділи кайданки. Спершу їх вивезли в СІЗО в Донецьку, потім через кілька днів на територію росії. Відбувся суд, їх посадили. Ніхто не знає, де вони й що з ними.
Священникам інкримінують незаконне проведення таїнств та обрядів. «Незаконним у них вважається те, що служили українською мовою, бо будь-які прояви української національної свідомості там вважаються екстремізмом», – каже митрополит Сергій.
Митрополит розповідає, що його священників не раз схиляли до переходу в РПЦ МП. Пропонували гроші, від 25–30 тисяч доларів, машини, гарні храми, повагу. Потім почали залякувати тим, що заберуть статутні документи, а священникам заборонять відвідувати храми.
«Насамкінець залякували позбавленням волі, – додає владика. – У 2015–2016 роках були випадки побиття священників. Одного прийшли залякувати й дуже побили. Але повз проходили жінки, побачили, що їхнього священника бʼють, і заступилися. В отця був цукровий діабет. Після побиття йому треба було вколоти інсулін, але він не мав його. Звернувся до лікарні. Лікарі знали, що це український священник, і свідомо не дали йому вчасно препарат. Він помер».
Організовували класичні й беззмістовні «підстави». Наприклад, кілька років тому секретареві Донецької єпархії, який перебував у Донецьку, зателефонували й сказали українською: «Отче, ми телефонуємо на прохання владики й просимо вас про обряд освячення автівки».
«Ці люди поставили умову – зробити освячення не на території храму, а десь в іншому місці. Отець Андрій погодився. Вони запитали, скільки це коштуватиме. Він відповів, що в нашій церкві немає такси. Приїхав на місце. Там стояла нова автівка без номерів. Вийшли жінка і двоє чоловіків. Взяли благословення, щебетали українською. Отець Андрій освятив машину. Після цього вони в конверті дають гроші, мовляв, беріть-беріть, це благодійність. Він кладе їх у кишеню. У цей момент один із чоловіків надягає йому на руки кайданки. Священника везуть у відділок міліції, тримають там дві доби.
Потім приїздить зрадник – представник у справах релігії «ДНР» Сергій Гавриш. І каже: «Якщо зараз не перейдете до московського патріархату, то з вами говоритиму не я, а козаки або міліція». Поки він там сидів, його всіляко вульгарно залякували, тиснули. Але не зламали й через якийсь час випустили».
Владика Сергій каже, що так само з 2014 року тиснули на парафіян, особливо на активних, які допомагали з ремонтами й співали в церкві.
«Спершу їх брали на олівець. Потім до них почали приходити працівники МДБ «ДНР» і казали: якщо ходитимуть до церкви, їх позбавлять пенсії, а ще вони знають, де їхні діти й онуки, і їм буде погано. А якщо перейдуть до Московського патріархату, все в них буде чудово, – додає митрополит. – Когось залякали, хтось повірив. Хтось казав, що краще взагалі до церкви не ходитиме, ніж до їхньої. У нас було багато парафіян із районів, де жили переселені із Заходу України та Польщі українці. Навряд чи вони перейдуть до московської церкви. Радше молитимуться кожен собі вдома. А більшість наших священників із мого благословення виїхали, щоб зберегти життя своїх родин і позбавити феесбешників задоволення знущатися над ними».
Крим
У Криму за останні 10 років фактично не залишилося дієздатних парафій ПЦУ. Самопроголошена влада відібрала їхні храми. Зо два місяці тому ще один священник виїхав із півострова, бо до нього додому стали надходити повістки з військкомату, виник ризик бути мобілізованим до російського війська.
«Всі ці десять окупаційних років ПЦУ в Криму здійснювала молебні українською мовою і молебні за державу Україну та її військо. Це єдина релігійна структура, яка не пішла на співпрацю з окупантами і не здійснила жодної реєстрації за російським законодавством.
За це досі зазнає утисків і гонінь. Останнім кричущим фактом стало те, що в травні цього року захопили Кафедральний собор рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги в місті Сімферополі», – каже кримчанин, головний редактор видання «Кримська світлиця» Андрій Щекун.
Пан Андрій додає, що, попри тиск і спроби вербування, жоден священник ПЦУ не перейшов на бік ворога, в МПвУ чи безпосередньо РПЦ. Більшість покинула окупований Крим через небезпеку для себе та своїх родин. Андрій Щекун не конкретизує, скільки сьогодні на півострові залишилося священників ПЦУ та як збираються для молитви парафіяни, щоб не привертати уваги окупаційної влади.
