Фото з відкритих джерел
Інформація про дивну школу в Покровському чоловічому монастирі, що нещодавно набула широкого розголосу – лише верхівка айсберга.
Про це у коментарі «Українській правді» заявив історик і релігієзнавець Андрій Смирнов, передає РІСУ.
«Я розумію, що для журналістів це може виглядати як сенсація, але для фахівців це не новина. Проблема багатовимірна, має моральні, юридичні аспекти. Таких осередків «русского міра» дуже багато по всій Україні. Найбільше їх у Буковині, на Закарпатті, ну й, звичайно, окрема історія – Почаївська лавра. Є ще лавра у прифронтовому Святогірську».
На думку Смирнова, закон № 3894-IX «Про захист конституційного ладу в сфері діяльності релігійних організацій» не призвів до обмеження діяльності МПвУ в Україні. Так літнього митрополита Іонафана віддали в рамках обміну Москві. Хтось ходить на допити, когось, як Павла Лебедя («Мерседеса»), випустили під заставу. Але справи нічим не завершено.
«Ключові особи залишаються на посадах, – нагадує Смирнов. – Наприклад, сірий кардинал УПЦ МП (московський патріархат в Україні – ред.) митрополит Антоній (Паканич). Або такі відверті прихильники «русского міра», як Феодосій Черкаський чи Лука Запорізький. Вони спокійно далі служать, поминають Московського Патріарха Кирила, нічим не обмежені».
Проблема, зокрема, у тім, що юридично МПвУ позиціонує себе як Церква, яка не має відношення до російської. Але продовжує пропагувати різні аспекти «русского міра», за що не може бути покарана за чинним законодавством. Якщо за заперечення агресії РФ або виправдання вторгнення можна отримати статтю, то за популяризацію таких наративів, як, наприклад, «Триєдина Русь», нічого не буде.
«Зверніть увагу, за якою статтею СБУ почало досудове розслідування, – додає Андрій Смирнов. – Мова йде про частину 1 статті 436-1 Кримінального кодексу України – «Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного режиму». Думаю, що по цьому кейсу буде довга судова тяганина.
Держава не може повернути собі повний контроль над Києво-Печерською лаврою, монахи УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) далі там живуть, суди тривають. Про Почаїв взагалі мовчу – держава в державі, СБУ не змогла навіть провести там слідчі дії. А ми всі зараз кажемо про якусь школу (в Голосієві – УП)».
«Що робити в такій ситуації? – резюмує Смирнов. – З одного боку, треба притягти до відповідальності найбільш одіозних пропагандистів «русского міра». А з іншого боку – популяризувати українську ідентичність, культуру, мову, церкву.
Треба займатися релігійною освітою та просвітою. Рівень критичного мислення, релігійної культури в багатьох вірян дуже низький. Почувши про культ якоїсь людини, як у випадку з Аліпією, вони поклоняються, не вникають у його суть.
Також для російської традиції характерний культ старців, коли священники і монахи видають себе за великих авторитетів, роздають духовні поради щодо різних сфер життя. При цьому люди готові їх слухати, шукаючи прості відповіді на складні питання, але часто потрапляють на аферистів, які просто заробляють гроші».
