Фото з відкритих джерел
Архієпископ Харківський і Слобожанський Православної Церкви України Митрофан (Бутинський) розповів, як зустрів війну і скільки зараз в єпархії громад.
Архієпископ Митрофан відмовився виїжджати із Харкова у перші дні вторгнення, а священники служили для вірян на станціях метрополітену. Про це він заявив у інтерв’ю «LB».
«Поїду з Харкова тільки коли виїде мій останній священник та вся моя паства і не залишиться для кого служити. Ми з римо-католицьким єпископом владикою Павлом вирішили тимчасово оселитися в одному будинку, разом узялися допомагати людям, розвозити гуманітарку. Я видав розпорядження своїм священникам, насамперед тим, що мають маленьких дітей, виїжджати. Частина наших парафій і священників опинилися в окупації. Одна парафія досі на захопленій території. Ще один священник, який служив у Руських Тишках, два тижні провів в окупації, потім поранили його сина, їм вдалося виїхати. А храм повністю знищили окупанти», – розповів владика.
Він також поділився тим, що відчув, коли росіяни розбомбили храм в Руських Тишках.
«Було дуже боляче, бо це був перший храм, побудований при моїй каденції, я пам’ятаю, як він будувався – від фундаменту до купола, як кожен цвях забивався. А тут – приїхав на згарище. Мене військові пропустили. Подвір’я було біле від фосфору, скрізь – невеликі ямки. Думаю, частина граду залетіла, напевно, в ріг храму. Я знайшов шматок гільзи, забрав, буде в моєму музеї війни, де я зберігатиму такі «експонати». Знайшов ще обгоріле блюдце від дискоса, чаші не було. Від семисвічника залишився архангел Михаїл – ми його передали Вселенському патріарху», – розповів владика.
Архієпископ також розповів, що у перші дні війни духовенство спускалося на станції метро, служили там.
«Я сказав священникам: настав час, коли не люди йдуть до нас, а ми до людей, тому що люди жили в метро, жили в вагонах на станціях, і мої священники пішли туди, проводили богослужіння, щоб духовно підтримати людей, посповідати, попричащати. Не забуду, як я читав канон Андрія Критського в метро. Раптом вагон дуже шумно проїхав, якась дитина злякалася і закричала. Тоді всім було страшно, окупанти вже ходили містом, ми не знали, що нас чекає. Але наші захисники вибили їх. Харків залишився українським», – розповів владика.
Владика також розповів, що в єпархії 35 парафій і 55 священників. І є один монастир. Парафіяни ПЦУ – люди різного статусу.
«Є науковці і представники влади, професори, студенти, є старші люди, але передусім – ці люди з проукраїнськими поглядами. А в наш храм Івана Богослова, в якому ми понад 30 років, який у нас найбільший і розташований у центральній частині міста, зараз приходить багато колишніх парафіян Московського патріархату», – розповів владика.
