Фото з відкритих джерел
Громада містечка Лохвиця на Полтавщині, яка зайшла у свій храм після довго судової процедури, виявила на території дзвіниці неочікувані знахідки, іконописні твори та предмети мистецтва столітньої давності.
Віряни громади, які входять до ревізійної комісії, описуючи майно, виявили на території дзвіниці неочікувані знахідки. Хаотично розкидані, роками припалі брудом, а почасти й поїдені мишами, іконописні твори та інші предмети мистецтва. Всі вони були зафіксовані, обміряні, описані, пронумеровані, мінімально протерті від бруду і перенесені в приміщення церкви, яке опалюється та охороняється.
Про це пише місцеве видання «Жити гідно».
Рік знадобився вірянам на пошуки фахівців, які могли б оглянути й оцінити знахідку. Завдяки Ганні Шевченко (дитяча письменниця, яку лохвичани знають за псевдонімом Анна Коршунова), на початку 2025 року першою знахідки оглянула Надія Семенівна Юрченко, українська мистецтвознавиця, музейниця, член Національної спілки художників України (1990-2016) та Міжнародної ради музеїв, директорка Сумського обласного художнього музею.
В присутності настоятеля Благовіщенської церкви отця Всеволода Бігуна, членів ревізійної комісії Михайла Дрозденка і Богдана Очкуся. Було упорядковано перелік з детальним, фаховим описом стану робіт. Який вже стараннями самої Надії Семенівни потрапив до Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
За результатами своєї роботи, реставратори надали свої висновки та рекомендації голові Благовіщенської релігійної громади.
Колекція українського іконопису (96 ікон і три плащаниці), частина з яких пережили не тільки дві світові війни, а й декілька століть до них, надзвичайно цікава та заслуговує на увагу. Попри те, ікони знаходяться в нестабільному стані, ситуація є загрозливою і може спровокувати цілковиту втрату творів. Реставратори наголосили на необхідності термінового проведення консерваційних заходів. Консервація видатних витворів мистецтва стала запорукою подальшого їх збереження, а з часом – реставрації та музеєфікації. І що орієнтовна вартість першого етапу консерваційних робіт складає 270-300 тисяч гривень.
З проханням про консервацію віряни звернулися до депутатів Лохвицької міської ради, власники бізнесів.
А шукаючи інформацію про знайдені художні твори, місцеві натрапили на свідчення, зафіксовані в енциклопедії «Полтавіка. Релігія і церква». Лохвицькі духовні скарби збирав Іван Максимович Теркун.
Ось як про це пише енциклопедія 2009 року видання:
«Ціною великих зусиль багаторічного настоятеля Благовіщенської церкви в м. Лохвиця митрофорного протоієрея Івана Теркуна у церкві (Благовіщенській) збережено унікальні зразки українського іконопису 17-19 століть, які дивом уціліли у добу войовничого атеїзму після знищення п’ятьох храмів міста. Особливо унікальною є нижня частина іконостасу з Царськими втратами, прикрашена розкішним бароковим різьбленням. Іконостас Благовіщенської церкви виготовлений у 1780-х ніжинськими майстрами й належав колишній Преображенській церкві м Лохвиця не збереглася). Після її руйнування до Б. Ц. було передано частину іконостасу та церковного начиння знищеного храму».
Коментар «УП»:
Звернімо увагу на кардинальну різницю у поведінці двох груп вірян.
Що зробили активісти Української Церкви, коли зайшли у свій храм. Подбали, щоб знайти спільну мову з усіма, налагодили роботу недільної школи та знайшли ресурс для проведення експертизи старовинних ікон, які залишили нищити представники промосковського кліру. І цінними тут є всі: і дії вірян, і знання, що старовинні ікони Лохвиці зберігав український священник о. Іван, і те, що сам процес розпізнавання ікон і збереження стане пам’яттю зовсім юних вірян.
