Фото з відкритих джерел
Про це йдеться у книзі журналістки Ксенії Лучко «Благими намерениями», яку позиціонують як історію про те, як і чому РПЦ перетворилася на придаток Кремля.
Напередодні у «Новій газеті» було надруковано розділ про те, як Кирил Гундяєв став патріархом.
Ксенія Лучко аналізує обставини, коли Кирил мав балотуватися, як готували ці вибори в Україні, бо українські ієрархи брали участь у голосуванні.
Вона згадує, як він 2008 року поїхав до Києва на святкування 1020-річчя Хрещення Русі, кульмінацією якого був рок-концерт російських та українських гуртів на Хрещатику у центрі Києва. Тодішній митрополит Кирил виступив на цьому концерті перед стотисячним натовпом і скандував слоган: «Росія, Україна, Білорусь – це є Свята Русь».
У Гундяєва були потужні конкуренти, але на його підтримку працювали в Україні, тож він отримав голоси українського єпископату МП.
«Кирил – унікальний патріарх, який переміг голосами іноземних делегатів, українців у тому числі», – стверджує протодиякон Андрій Кураєв.
Кураєв вважає, що, крім церковно-політичного розрахунку, кандидати на патріарший престол прямо підкуповували архієреїв – і українських, і російських. Диякон розповідав, як заїжджав до митрополита Кирила до Відділу зовнішніх церковних зв’язків 26 січня, у вільний день між Архієрейським та Помісним соборами; за його словами, «там була черга з українських архієреїв, які ненадовго заходили до нього та щасливі йшли». Кажуть, що український вугільний магнат Віктор Нусенкіс, делегат Помісного собору від Донецької єпархії МПвУ, також їздив до українських архієреїв із грошима. Тож те, що хабарі відігравали істотну роль у передвиборчій кампанії, прямо чи опосередковано підтверджують численні свідки.
У дні передвиборчої кампанії народився мем «асфальтоукладач», який означав методи роботи майбутнього очільника РПЦ.
