Фото з відкритих джерел
Журналіст незалежного російського видання «Нова газета» дослідив історичне коріння шовінізму в РПЦ, як він трансформується, перероджується крізь століття і те, які форми набуває тепер.
У сучасній РПЦ склалося нове богослів’я, проголошене через заяви очолюваного Кирилом Гундяєвим Всесвітнього російського народного собору (ВРНС): «Російська традиція, велика російська культура є вищою цінністю і сенсом життя». Росія та її народ «виконують місію Утримувача, що захищає світ… впав у сатанізм Заходу». На кожній літургії в кожному російському храмі РПЦ моляться про перемогу над Україною, проводяться чисельні конференції, концерти та виставки під гаслом «Ми росіяни, отже з нами Бог». Про це йдеться у статті «Коричневі таємниці російської Церкви» видання «Нова газета», яке системно досліджує релігійні маніпуляції РПЦ та Кремля.
Досліджуючи витоки московського месіанства та ізоляціонізму, автори перелічують і ідеологів, і організації, які понад сто років тому пропагували це.
«У богослів’я російського фашизму велика передісторія. Звідки її розпочати? Зі старця Філофея та доктрини «Москва — Третій Рим», з Івана Грозного, спаленого протопопа Авакума, Миколи I «Палкіна» з графом Уваровим? Власне церковне обґрунтування ідеї російських ізоляціонізму та месіанства запропонували слов’янофіли. На екзистенціалістському антисемітизмі Достоєвського виросло покоління церковних мислителів епохи російської революції. Але історія ідеології фашистської, в сучасному розумінні цього слова, починається з «Чорної сотні» (відома на весь світ монархічна антисемітська та ультранаціоналістична організація Російської імперії – ред.), якою опікувалися видатні ієрархи на кшталт митрополита Антонія (Храповицького), майбутнього першоієрарха російської зарубіжної церкви (РПЦЗ). Причетний до «Чорної сотні» і вельми шанований нині святий – Іоан Кронштадтський, який у свої останні роки був її почесним членом. Правлячий архієрей Іоана, Петербурзький митрополит Антоній (Вадковський), називав чорносотенців терористами. Щоправда, це не вплинуло на рішення синоду, який благословив у березні 1908 року вступати до її лав», – пишуть журналісти.
Автор статті пише, що на початку 20 ст. «Чорна сотня» налічувала три тисячі відділень по всій країні, насамперед у південно-західних регіонах. В Одесі вони на якийсь час встановили антисемітський режим з періодичними погромами, які обвалили економіку міста та забрали життя близько 300 євреїв. Усього за кілька років країною прокотилося близько 700 погромів.
Потім росіяни, у тому числі емігранти, пояснювали негаразди та «загадку революції» масоноською змовою.
Після революції на Заході з’являється ціла низка російських профашистских партій (наступники чорносотенців), які створюють емігранти. А вже на зміну їм приходить ідеологія євразійства, яка трансформується у фашизм.
«Російський фашизм був абсолютним табу в СРСР, але ідеологія ксенофобії – класової та національної (під вивіскою антисіонізму) супроводжувала майже всю його історію. «Антирадянська пропаганда», за яку карали вільнодумців, повертається у російське кримінальне право під ім’ям «русофобії», – пише автор.
Автор статті переконаний, що дискурс «православної» проповіді доби «СВО» більше звернений до язичництва, ніж до християнської традиції і що ідеологія «СВО» «скасовує» історичний досвід та вибір Росії, відриваючи її від Європи, перетворюючи майже на «апокаліптичний процес».
«У своїх істеричних постах зам Путіна з Ради безпеки Медведєв ділиться передчуттям, що РФ та її лідеру судилося виконати Апокаліпсис і вступити в останню битву з Антихристом», – пише автор, – У релігії «русского міра» / «СВО» інший бог, у чому чесно визнавався її пророк Дугін: «Путін – скрізь, Путін – все, Путін абсолютний, Путін незамінний». Кремлівський політолог Сергій Марков висловив те саме мовою своєї «науки»: «Особа Володимира Путіна важливіша для суспільства, ніж інститути держави». І їх знову підтримує патріарх Кирил: «Не знаємо, що на нас чекає в майбутньому», якщо Путіна не стане. Роком раніше, щоправда, патріарх знав, що на них чекає: відхід Путіна збігатиметься з кінцем цього світу».
Журналіст каже, що в рф спостерігається ефект резонансу, який посилюється: ідеологія «русского міра», згенерована РПЦ, підхоплена і посилена Кремлем, а «цінності СВО», згенеровані кремлівською пропагандою, підхоплені і сакралізовані РПЦ.
