Фото з відкритих джерел
Наше видання коротко знайомить вас із рішеннями Синоду Православної Церкви України. Пів року тому, на запит читачів, ми розпочали робити нарізку рішень Синоду із коментарями редакції «Україна Православна».
Перше рішення цього Синоду, на яке точно зверне увагу і клір, і журналісти, і аналітики, це догана правлячому архієрею Волинської єпархії Михаїлу (Зінкевичу).
Першопричиною розгляду справ архієрея на Синоді став великий суспільний та медійний резонанс, коли у Луцьку у верхньому храмі Кафедрального собору святої Трійці серед зображень святих виявили ктиторів – осіб, які жертвували церкві гроші на реставрацію, ремонт, у яких впізнали бізнесменів-будівельників Віктора Чорнуху та Леонтія Іванишина, власника агропідприємства «Вілія» Євгена Дудку та інших. Волинські медіа писали, що якийсь час там було також зображення народного депутата Ігоря Палиці.
Рішенням попереднього Синоду ПЦУ через три дні після скандалу 7 листопада було створено комісію, яка провела дослідження.
На цьому засіданні було заслухано звіт комісії Священного Синоду, яка здійснила дослідження справи на місці, з опитуванням настоятеля Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька митрополита Луцького і Волинського Михаїла, духовенства собору, виконавців проєкту розписів, інших дотичних до справи осіб.
Далі цитуємо рішення Синоду: «Було встановлено, що зображення нині живих світських осіб – меценатів Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька і Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ), за ініціативою та розпорядженням митрополита Луцького і Волинського Михаїла дійсно були створені в іконографічному стилі та розміщені на висоті поряд з іконами святих, у не властивих для ктиторських зображень місці й формах, що викликало широкий негативний резонанс. Після негативного розголосу ці зображення були прибрані.
Преосвященний митрополит Луцький і Волинський Михаїл на запрошення Священного Синоду особисто під час засідання надавав свої пояснення у цьому та інших питаннях.
Звіт робочої комісії було взято до відома, з висловленням подяки голові та членам комісії, які брали участь у її роботі, за виконану працю.
Заслухавши звіт, а також за підсумками почутих від митрополита Луцького і Волинського Михаїла пояснень, подальшого обговорення, Священний Синод дійшов висновку, що розміщення на висоті серед ікон в розписах Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька зображень нині живих світських осіб-меценатів є серйозним порушенням православної іконографічної традиції, яке мало негативний резонанс у суспільстві.
Православна традиція визнає можливість зображення у храмі та навіть у композиції ікон осіб, які не належать до канонізованих Церквою святих, але тільки у відповідності до стилю і форм, які цілком виключають змішування цих осіб з прославленими святими».
Але не лише це стало причиною для догани. Друга частина пункту 5 документів Священного Синоду від 02.02.2025 містить додаткове пояснення.
«Одноосібний стиль ухвалення керівником Волинської єпархії рішень, численні приклади свідомого виокремлення себе і очолюваної ним єпархії від повноти Помісної Церкви, що виявляється зокрема у використанні не властивих сучасній українській православній традиції богослужбових предметів, численних фактах ігнорування архієреєм у своїй діяльності 34-го Апостольського правила, зокрема і через одноосібну взаємодію, без відома і благословення Предстоятеля, з главами інших Церков, у свідомому ігноруванні низки норм Томоса про автокефалію, що стає причиною несправедливих нарікань на адресу всієї ПЦУ, – це та інше приводить до шкідливих наслідків, стаючи причиною до спокус.
Відтак, Священний Синод, за підсумками братнього обговорення та за сукупністю висловлених до діяльності митрополита Луцького і Волинського Михаїла зауважень, керуючись п. 26 розділу IV Статуту (Положення) про управління ПЦУ, оголосив митрополиту Луцькому і Волинському Михаїлу догану із закликом виправити допущені порушення і не робити нових, переглянути своє невідповідне ставлення до виконання канонічного обов’язку і даної під присягою обіцянки підтримувати церковну єдність, мати щиру однодумність у словах і діях із Предстоятелем та єпископатом Помісної Церкви».
Є і ще одне пояснення невдоволення і ще одна церковна «санкція».
Митрополит Михаїл вже не очолює роботу Синодальної Комісії у справах монастирів та чернецтва. Цитуємо рішення:
«Зважаючи на те, що протягом понад п’яти років митрополит Михаїл виявився не спроможним організувати роботу Синодальної Комісії у справах монастирів та чернецтва, свідомо ігноруючи свої обов’язки голови комісії не проводив її засідання – Синод вирішив звільнити його від головування та членства у зазначеній Синодальній Комісії із засвідченням від Священного Синоду незадоволення невиконанням дорученого митрополиту Михаїлу послуху».
Коментар «УП»:
Коли розпочався скандал із зображеннями ктиторів, то ми обговорили це із світськими журналістами, які пишуть на церковну тематику. Вони всі визнали, що Церква зреагувала чітко та гідно. При цьому Митрополія відмовлялася коментувати інцидент із фресками до завершення роботи комісії (члени комісії зберігали мовчання, а по завершенні подякували митрополиту Михаїлу за сприяння).
Що стосується двох інших пунктів обвинувачень, то ні для кого не секрет: Церква має правила – устав і канони, Томос – це теж правила, і вони виписані у тому числі для ієрархів. Ігнорування цих правил і рішень та демонстративне ігнорування особою Предстоятеля (до речі – Волинська єпархія зараз лишилася єдиною в ПЦУ, куди за 6 років її Предстоятеля жодного разу не було запрошено прибути з візитом!) підважує не лише його авторитет, але руйнує єдність.
Воно дає надію ворогам ззовні на те, що чужими руками можна розхитати і зруйнувати ПЦУ так само, як вони руйнували українські проєкти протягом попереднього часу, спонукаючи українців боротися одне з одним. За ці роки відбулися десятки міжнародних поїздок українських ієрархів за кордон, жодній не чинили перешкод, але кожен представник духовенства брав благословення та ставив до відома Предстоятеля. Так виглядає і канонічний порядок, і заповідана Євангелієм любов та єдність між учнями.
Лише один архієрей з усіх раз за разом прагнув показати, що ані Томос і Статут, ані Предстоятель, ані Синод – для нього «не писані», що він є окремим «центром православ’я». Шість років Синод і Предстоятель терпеливо очікували, що, можливо, владика зміниться, нарешті вщухнуть емоції від того, що не його було обрано очолити ПЦУ. Але цю терпеливість владика мабуть вважав за слабкість. Тому Синод був вимушений нагадати – Волинська єпархія є не окремою Церквою зі своїм уставом, а місцевою частиною єдиної ПЦУ.
Сподіваємося, що владика має достатньо духовної сили, щоби правильно сприйняти братню настанову Синоду і виправить усі інші помилки так само швидко, як виправив розписи у кафедральному соборі.
