фото з відкритих джерел
Уряд Естонії пропонує посилити захист від злочинного використання релігійних організацій. Про це 23 жовтня на засіданні Рійгікогу (парламенту) Естонської Республіки зазначив міністр внутрішніх справ країни Лаурі Ляанемец.
«Цей формат є політичною заявою міністра, але я все ж викладаю тут позицію уряду Естонської Республіки…Ми живемо демократично та базуємось на принципах верховенства права, яке поважає права, переконання, погляди та свободи кожного. За нашим східним кордоном все інакше. Вони не поважають навіть прав і свобод свого народу, не кажучи вже про інші народи: режим (російський – ред.) використовує церкву і віру, щоб отруїти душі людей і налаштувати їх проти сусідів, виправдовуючи війну і воєнні злочини. Вищий релігійний лідер церкви (РПЦ – ред.) спонукає віруючих жити за звичаями язичників, вселяючи їм думку, що ворожнеча і війна проти сусідніх народів виправдані, що інші народи є лише нижчою расою, доля якої – бути частиною цієї брудної імперії. Оскверняючи таїнства і Слово Боже, вони оголошують священну війну всьому західному світу і всьому людському – правильному і справедливому. Немає більшого богохульства, ніж використовувати віру для приниження іншого народу, раси чи релігії, виправдовуючи тим самим насильство та несправедливість проти ближніх. Віра має служити всьому доброму, що є в людині, а не ненависті, болю, сльозам чи стражданням…
Протягом років московський патріархат розглядав сусідні з росією народи як підданих імперії та менш цінні нації. Ми бачимо, як московський патріархат росії використовує релігію та церкву для служби світському режиму, перетворюючи їх на інструмент політичного промивання мізків: релігію використовують для виправдання воєнних злочинів та новоімперіалістичного мислення, що вважає вільні та незалежні демократичні сусідні країни частиною сфери впливу росії. З цим не можна погодитися. Не можна погодитися, бо, по-перше, це не має нічого спільного з християнством, а по-друге, тому що в нашій західній світській демократії держава має забезпечувати свободу віросповідання не лише в тому сенсі, що люди вільні у своїй вірі, але й у тому, щоб релігія була вільною від політичного порядку денного, особливо якщо цей порядок екстремістський, виправдовує ненависть і ворожнечу до іншої нації, культури чи раси, або якщо релігія використовується з політичною метою ворожою зовнішньою силою.
Естонський уряд серйозно ставиться до будь-яких заяв, що стосуються безпеки Естонії і зроблені патріархом Кирилом, який діє разом із Кремлем. З огляду на війну в Україні, інакше бути просто не може. На нещодавній референдум у Молдові щодо вступу до Європейського Союзу патріарх Кирил намагався особисто вплинути, використовуючи мережу Молдавської Православної Церкви (МП – ред.) для прямого впливу на людей через переконання, залякування та демонізацію Європи. Ми маємо виключити будь-яку можливість того, щоб московський патріархат міг здійснювати такий тиск на Естонську Церкву та духовенство. У нас давно немає ілюзій щодо того, що мета росії полягає у відновленні свого імперіалістичного панування над сусідніми народами та отруєнні їх політичної системи. Це постійна боротьба за виживання, з якою стикаються всі країни, особливо ті, хто вчасно зробив вирішальний крок на Захід, але важка боротьба триває для багатьох країн, таких як Молдова, Грузія, не кажучи вже про Україну, яка платить життями своїх громадян не лише за себе, а й за Європу і за наші свободи.
Пряма військова агресія — це лише частина дій росії. росія так чи інакше відповідальна за більшість ворожих впливів у сучасному світі: це і різні диверсії та гібридні напади, і систематичний вплив у медіа, соціальних мережах, культурі, а також через релігію. Сьогоднішній московський патріархат — це просто ще одна зброя в арсеналі впливу росії, через яку не лише маніпулюють своїм власним народом, а й намагаються, зловживаючи вірою, отруювати душі людей в інших країнах. В цьому контексті, враховуючи наше географічне розташування, історичний досвід і сучасні реалії, Естонія не може погодитися з тим, що через свою належність до московського патріархату Естонської Православної Церкви десятки парафій та десятки тисяч православних віруючих у цій ситуації змушені визнавати своїм вищим духовним лідером колишнього агента КДБ, який своїми словами сіє ненависть і презирство як до сусідніх народів росії, так і до їхніх незалежних держав. Віра, яка виправдовує політичний режим, імперіалістичний наратив і терористичну війну, не є вільною. Це пропаганда впливу, яку жодна демократична держава не повинна терпіти на своїй території.
При цьому слід дивитися на сучасний світ ширше. Ми бачимо, як різні ідеології, а також релігія, використовуються для розпалювання ненависті та ворожнечі до інших країн, народів, культур, рас і віросповідань. Тому ми повинні в нашій країні забезпечити, щоб зараз і в майбутньому не могла діяти або утвердитися жодна організація, яка під прикриттям релігії насправді прагне чинити зло. Ми повинні захистити нашу релігійну сферу від будь-якої екстремістської ідеології, керованої іноземною державою або організацією, яка, замість того щоб приносити людям душевний спокій і сприяти нашій культурі та духовному життю, намагається посіяти ненависть і ворожнечу. Уряд Естонії зобов’язаний забезпечити захист свободи віросповідання як конституційного права, щоб люди могли вільно слідувати своїй вірі, не боячись, що хтось нею політично зловживає і це призведе до розколу суспільства або переслідувань. Саме тому цього лютого уряд Естонії зробив досить однозначну пропозицію Естонській Православній Церкві московського патріархату припинити свої підпорядковані зв’язки з московським патріархатом, який раніше був визнаний Рійгікогу (парламентом Естонії) інституцією, що підтримує терористичну війну.
Віра — це вічне питання, тому духовним лідерам світські події можуть здаватися тимчасовими, такими ж тимчасовими, як, наприклад, московський патріархат і його господарі в Кремлі хотіли б бачити і розглядати незалежність Естонії та багатьох інших країн. Я розумію складний вибір, з якими стикається як Естонська Православна Церква московського патріархату і багато її парафій. Але церква повинна розуміти, що підпорядкування естонських парафій і віруючих ворожій іноземній владі…становить загрозу нашій свободі віросповідання і загрозу для безпеки Естонії.
Процеси та дискусії, що відбулися за останні місяці, охопили всіх представників релігійного життя Естонії, починаючи з керівництва Естонської Ради Церков на чолі з її президентом, архієпископом Урмасом Війльмою, і закінчуючи Естонською Апостольсько-Православною Церквою, митрополит Стефан якої проявив надзвичайну готовність до співпраці та відкритість. Міністерство внутрішніх справ весь час надавало підтримку, щоб Естонська Православна Церква московського патріархату могла зробити необхідні кроки для припинення підпорядкованих зв’язків з Кремлем. На жаль, сьогодні, стоячи перед вами, я не можу сказати, що в цьому процесі з боку Естонської Православної Церкви московського патріархату відбулися значні зрушення. Тому я, як міністр внутрішніх справ, пропоную уряду доповнити закон про церкви та релігійні громади, щоб виключити будь-які відносини релігійної організації, що діє в Естонії, з іноземною організацією, яка, наприклад, становить загрозу для громадського порядку чи конституційного ладу в Естонії, підтримує військову агресію, закликає до війни, тероризму або будь-яких проявів насильницької поведінки. Іншими словами, мета проєкту змін до закону про церкви та релігійні громади — виключити діяльність будь-якої релігійної організації, що суперечить загальновизнаним принципам міжнародного права. Також необхідно однозначно виключити, щоб особою, яка належить до керівництва церкви, громади, монастиря, або іншої релігійної організації, а також духовною особою, була людина, щодо якої є доведені або обґрунтовані підозри у ворожих діях проти Естонської держави. Релігійну організацію, що діє в Естонії, не може дистанційно керувати особа, яка своєю діяльністю може становити загрозу нашому громадському порядку або безпеці, і якій, наприклад, заборонено в’їзд або перебування в країні.
Ці зміни до закону однозначно визначають, що свобода віросповідання йде пліч-о-пліч із конституційним порядком, а релігійний лідер повинен діяти в межах правової системи Естонії. Ті, хто не бажає відповідати цим критеріям, не мають місця в релігійному житті Естонії. Знову ж таки, нині ці принципи здебільшого стосуються Естонської Православної Церкви Московського патріархату та її керівника, але закріплення цього принципу в законі дозволить нам уникнути ситуацій у майбутньому, коли місцеві релігійні організації та віруючі можуть бути безпосередньо керовані з-за кордону ворожими священнослужителями. І тут я наголошую, що в процесі розробки цих законопроєктів ми врахували, що всі нині діючі релігійні об’єднання та організації в Естонії — чи то церква, громада, чи монастир — у разі потреби матимуть можливість узгодити свою діяльність із законом і продовжити свою роботу в майбутньому. Метою держави є забезпечення релігійного миру для православних в Естонії та можливість продовжувати свої релігійні обряди. Ми не маємо наміру припиняти роботу жодної громади чи монастиря. Ми прагнемо припинити вплив московського патріархату в Естонії та унеможливити ситуації в майбутньому, коли релігійні організації, через своїх керівників або контроль з боку державних чи недержавних сил, становлять загрозу нашій безпеці.
Змінами до закону ми не вирішуємо за Естонську Православну Церкву московського патріархату, яким буде її канонічний статус або вчення в майбутньому: цей вибір церква має робити сама. Ми просто встановлюємо чіткі правила й очікування, яким має відповідати будь-яке релігійне об’єднання, що діє в Естонії. Ці правила однаково застосовуються до всіх, і в їхніх рамках церква може приймати свої рішення. Я знаю, що є ті, хто хотів би звинуватити уряд у порушенні свободи віросповідання. У відповідь на це я скажу лише одне: навпаки, цими пропозиціями ми захищаємо свободу віросповідання, по-перше, забезпечуючи, що віра буде вільною від ланцюгів ворожого режиму, а по-друге, що естонські православні зможуть сповідувати свою віру, не асоціюючись із вищим духовним керівником у москві, який підтримує та виправдовує терористичну війну. Релігія не повинна використовуватися як зброя. Свобода віросповідання також означає обов’язок держави захищати релігійне життя від тих, хто зловживає вірою», — сказав міністр внутрішніх справ Естонії.
