Фото з відкритих джерел
Архімандрит Вселенського патріархату Роман Анастасіадіс висловився з приводу пошуку «канонічного даху» для МП, які не хочуть переходити до ПЦУ
Добровільні переходи парафій, духовенства та вірян з юрисдикції митрополита Онуфрія в Києві, канонічний статус якого є невизначеним, до єдиної канонічної Православної Церкви України тривають безперешкодно та без зупинок.
У цій реальності ті, хто намагається замутити воду та сумління українських вірян нібито «миролюбними» ініціативами, принаймні наївні (якщо не свідомі провокатори та підривники як Вселенського Патріарха, так і Православної Церкви України), які починають з коментарів та критики, що заперечують працю Вселенського Патріархату, ставлять під сумнів дійсність Томосу про автокефалію і натякають на… повторення того, що передувало Об’єднавчому собору 2018 року. Таке ніколи не відбувалося в історії Церкви, і тепер також не може відбутися.
Щоб перенести це в грецьку церковну реальність і краще зрозуміти. Це було б так, якби розкольницькі «старостильники» у Греції вимагали, щоб Вселенський Патріархат втрутився в автокефальну Церкву Греції і, ігноруючи її, визнав їх паралельною канонічною юрисдикцією… Однак канонічний шлях для тих з них, хто бажає повернутися до Церкви, полягає у приєднанні до Церкви Греції, зрікшися розколу.
Томос був виданий з дотриманням належної процедури та дійсності. І Томос створив єдину канонічну церковну юрисдикцію на всій міжнародно визнаній території Української держави.
Ті, хто бажає канонічності, повинні прийняти Томос Матері-Церкви і приєднатися до Православної Церкви України під проводом Блаженнішого Митрополита Епіфанія Київського і всієї України, канонічно та пожиттєво обраного на Об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 року.
Жодна інша церковна юрисдикція не може існувати в Україні. І навіть якщо вона існує тимчасово і де-факто, вона не може бути визнана канонічно та соборно, і їй не може бути надано статусу паралельної канонічної церковної юрисдикції в будь-який спосіб.
Моя особиста думка з самого початку була і залишається такою, що Митрополит Онуфрій у Києві та його духовенство – які без поваги та нахабно відхилили батьківське та любляче запрошення Вселенського Патріарха взяти участь в Об’єднавчому соборі та доєднатися до вирішення українського розколу – мали отримати виключний період адаптації та приєднання до церковної канонічності, створеної справедливими рішеннями Вселенського Патріархату.
І, після закінчення цього розумного терміну, Вселенський Патріархат мав би приступити до їхнього позбавлення священного сану та офіційного оголошення їх розкольниками, якими вони насправді вже є, якщо, звичайно, вони щиро «незалежні» від Москви. Оскільки це відокремлення від Москви було зроблено незаконно та самовільно, поза будь-якими канонічними церковними рамками. Хіба що – як я особисто вважаю – вони обманюють і вводять в оману всіх, перш за все український народ, який сильно постраждав від варварських російських загарбників. Вони повинні пояснити нам, чи є вони зрештою розкольниками, чи зрадниками…
Не піддаваймося, отже, підступним атакам «любові» з боку деяких діячів, які, керуючись особистими егоїстичними інтересами та/або своєю люттю проти особисто Вселенського Патріарха і Матері-Церкви в цілому, поширюють фантастичні сценарії, які зрештою мають на меті скасувати канонічні та остаточні рішення, прийняті Вселенським Патріархатом щодо українського православ’я.
Станьмо у правді! Станьмо зі страхом!
О. Архімандрит Роман Анастасіадіс