Фото з відкритих джерел
На даний час Православною Церквою України надано більше 500 мандатів на здійснення військової капеланської діяльності, з них понад 300 капеланів ЗСУ, решта – в Нацгвардії і в Прикордонній службі.
Про це в інтерв’ю «Укрінформу» сказав митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко), який також очолює Синодальне управління військового духовенства ПЦУ.
«На даний час Православною Церквою України надано більше 500 мандатів на здійснення військової капеланської діяльності, з них понад 300 капеланів ЗСУ, решта – в Нацгвардії і в Прикордонній службі.
У той час, як потреба в капеланах нашої Церкви є не менше шести сотень. На даний час кращим прикладом розбудови капеланської служби є Національна гвардія. Там капелани проходять підготовку і стають до служби, у першу чергу очолюючи служби військового капеланства підрозділів», – сказав владика.
Відповідаючи на запитання журналіста, владика також поділився досвідом становлення капеланського служіння в Україні, перші капелани тоді ще Київського Патріархату почали неофіційно на прохання керівництва ЗСУ їздити на фронт ще з 2014 року.
«Я перший опинився на Сході з волонтерською допомогою, з волонтерами, які звідси, з Черкас їхали. Слов’янськ, Краматорськ, гора Карачун, де велися бої. Ми підбадьорювали наших воїнів…Передавали допомогу. Були першими після звільнення Щастя. Ще не можна було ступати на узбіччя дороги – все було заміновано, десь у кущах стояла наша замаскована техніка, і ми бачили на пагорбі по той бік Дінця блокпост сепаратистів», – розповів архієрей.
Він також розповів, що десять років тому відбувалося перше навчання капеланів на базі Михайлівського Золотоверхого монастиря: тактична медицина, кризова психологія, психологічні вхід і вихід із бойових дій, протимінна підготовка, міжнародне гуманітарне право, допомога у звільненні від шкідливих звичок: алкогольних, наркотичних, тютюнових.
«І… після такого злагодження купували їм білети по чотирьох напрямках, де в нас перебувала зона АТО, – поділився владика Іоан, – у свою чергу в зоні АТО в нас були старші капелани цих секторів (зона АТО ділилася на чотири сектори), то там були при командуванні – або поблизу в якихось частинах – наші капелани, які виконували функції координаторів. Вони отримували інформацію, які підрозділи потребують капеланів, і давали заявку, скільки капеланів їм потрібно.
Новоприбулі роз’їжджалися по частинах, їх зустрічали там і розвозили по місцях призначення терміном на один місяць. Деякі залишались на два, на три місяці, а дехто залишався на роки. Були такі, що на чотири, на сім років залишались – аж до десяти. З цього почало формуватися уже наше професійне капеланство. Священники набували досвід. Крім того, для ефективності залучення духовенства з України у кожній єпархії було поставлено старшого капелана єпархії, таким чином служба здобула повноцінну структуру керування».
Владика також сказав, що зараз існують певні перешкоди та труднощі в розумінні виняткового значення духовного служіння військового капелана, оскільки пострадянське виховання впливає на свідомість і повідомив, що ідуть консультації щодо внесення змін до діючого Закону України «Про службу військового капеланства», з метою його вдосконалення.
«Паралельно зі створенням структури велася робота по підготовці Закону України «Про службу військового капеланства». Незважаючи на певні труднощі та відсутність порозуміння в ключових питаннях, служба військового капеланства була створена. На жаль, до цього часу існують певні перешкоди та труднощі в розумінні виняткового значення духовного служіння військового капелана, оскільки пострадянське виховання впливає на свідомість, – розповів митрополит Іоан, – Війна жорстокий вчитель, яка гартує націю і вносить свої корегування. На даний час ідуть консультації щодо внесення змін до діючого Закону з метою вдосконалення Закону України «Про службу військового капеланства».
