Фото з відкритих джерел
Матеріал «Слово про слово»
Від Архангельська до Уссурійська, зростаюча мережа православних військово-патріотичних таборів у росії навчає дітей не любові до ближнього, а вмінню стріляти, метати гранати й керувати дронами. Водночас під егідою РПЦ їм прищеплюють культ сили, сліпу покору та ненависть до ворогів «русского міра». Церква, яка мала б захищати дитинство, стала частиною системи, що готує підлітків до війни, а не до миру.
Після анексії Криму та початку повномасштабної війни проти України кількість дитячих військово-патріотичних таборів у росії стрімко зросла. До цього процесу активно долучилася й РПЦ. Хоча в «Основах соціальної концепції РПЦ» ще у 2000 році звучали застереження проти агресивного націоналізму, вже у 2024 році патріарх Кирил благословив концепцію «русского міра», яка обґрунтовує війну в Україні як духовну боротьбу за історичні кордони росії.
У цьому новому ідеологічному контексті діти стали об’єктом особливої уваги. Як повідомляє видання «Вот Так», сьогодні у рф діє щонайменше 30 великих православних військових таборів. Деякі з них організовані при церквах і монастирях, інші – на базі клубів на кшталт «Пересвіт», де вихованці отримують звання «витязів» і присягають на вірність РПЦ і росії. Географія таких таборів охоплює всю країну – від Архангельська (табори «Архістратиг») до Забайкалля (табір «Преображення») й Санкт-Петербурга (православний клуб ZOV).
Окрім фізичної підготовки та релігійного виховання, дітей навчають поводженню зі зброєю, керуванню FPV-дронами, нічним маршам і прийомам самооборони. У ролі інструкторів – кадрові військові та «ветерани СВО».
У білоруських містах, союзних до рф, також діють подібні табори – зокрема при Свято-Єлисаветинському монастирі в Мінську, або в православному таборі «Дружба» у Вітебську. Там дітей, учасників православних дружин, відкрито готують до війни, прикриваючись церковною місією.
Проте духовенство, яке залишається вірним Євангелію, висловлює глибоку тривогу. Священник Георгій Рой (Константинопольський патріархат), який емігрував з Білорусі, називає подібні табори «травмою для дитячої душі» і способом нав’язування культури війни, що суперечить християнству.
«Дітям нав’язують вертикальні відносини, де є лише начальник і підлеглий. Вони вчаться не мислити, а виконувати наказ. А участь церкви в цьому – це сакралізація культу сили, який не має нічого спільного з християнською вірою», – підкреслює отець Георгій.
Священник зауважує, що альтернатива таким таборам існує: це скаутський рух, де діти вчаться співпраці, фізичному розвитку та самостійності без насильства і мілітаризму. Проте, на його думку, головним замовником масової мілітаризації дітей є держава, якій потрібна «армія покірних і психологічно підготовлених солдатів». Церква ж, замість того, щоб протистояти цьому злу, стала його складовою.
Православні військові табори, що навчають дітей воювати під прикриттям духовності, – це нова форма ідеологічної індоктринації, яка суперечить християнським принципам миру, любові й захисту невинних. Там, де мали б звучати слова Христа, лунають накази «стріляй» і «покорися». Істинне християнство – це не про агресію, а про Хрест.
