Фото з відкритих джерел
Понад десять книг богослужбової літератури та журнали було видано після того, як графік Олексій Чекаль разом із Синодальним видавничо-просвітницьким відділом ПЦУ провели оновлення й редизайн богослужбової літератури.
Розповідаючи в журналі «Церква і суспільство» про етапи пошуку та створення графічного образу Православної Церкви України, автор зазначив: «Після проведення етапу редизайну богослужбової літератури вже із застосування нового шрифта та графічних рішень було видано Псалтир богослужбовий, Служебник великий та малий, Чиновник великий та малий, Часослов, Святе Євангеліє, Богослужіння у Світлий тиждень, Пасхальні Євангелія, Молитовник, Всенічна, Божественна літургія, Багатотомник з гомілетичного доробку предстоятеля ПЦУ». (При оновленні богослужбових видань враховували зауваження богословів-літургістів, перекладачів та редакторів – ред.).
Художник наголошує, що невід’ємною частиною айдентики ПЦУ є її авторський шрифт, і у шрифтовому дизайні він намагався показати повернення Церкви до зв’язків із Вселенським Константинопольським патріархатом та відхід від 300-річної окупації.
Олексій Чекаль попереджає, що нинішній шрифт ПЦУ – власність Церкви, який не підлягає продажу, чи поширенню, його використовують лише для офіційних проєктів та публікацій ПЦУ.
Шукаючи графічний церковний стиль, Олексій, зокрема, пише, що наша сучасна церковна ідентичність – це як відкриті мультикультурні обійми, а його пошуки в царині церковної естетики полягали не лише у відриві від московської церковної традиції, а й у тому, щоб показати строкатість та різноманіття культурних прошарків в Україні. Що його надихала не тільки традиція Київської Русі, а й барокова квітучість брами Заборовського чи козацького скоропису, релігійні пошуки художників діаспори, не спаплюжені радянською сірістю.
