Фото з відкритих джерел
Матеріал «ERR»
Пленум Державного суду більшістю голосів ухвалив рішення, згідно з яким нова редакція Закону про церкви та парафії, прийнята Рійгікогу восени 2025 року, не суперечить Конституції Естонії. При цьому 6 із 17 суддів, включаючи голову Держсуду Віллу Киве, висловили окрему думку, згідно з якою оскаржуваний закон не відповідає принципу правової ясності, що має важливе значення для забезпечення основних прав.
Держсуд зазначив у своєму рішенні, що прийняті поправки можна тлумачити так, що вони не тягнуть за собою довільне припинення діяльності релігійних об’єднань і, тим самим, не порушують свободу віросповідання та об’єднань.
Президент Естонії Алар Каріс не проголосив нову редакцію Закону про церкви та парафії, прийняту Рійгікогу в квітні 2025 року. У червні того ж року парламент знову ухвалив цей закон у зміненому вигляді, але президент знову не оприлюднив його і запропонував Рійгікогу ще раз обговорити закон та привести його у відповідність до Конституції.
Однак Рійгікогу більше не вносив до закону поправок і ухвалив його в незмінному вигляді, після чого 3 жовтня 2025 року Каріс подав до Державного суду клопотання про визнання цього закону таким, що суперечить Конституції.
«Державний суд визнав, що президент у своєму клопотанні обґрунтовано звернув увагу на проблеми, пов’язані з чіткістю та зрозумілістю закону, однак вказав на те, що будь-яка нечіткість і необхідність тлумачення не завжди призводять до неконституційності закону. У даному випадку, на думку більшості членів Держсуду, було можливо дати закону вузьке тлумачення, так що зазначені главою держави ризики можна усунути при застосуванні закону», – пояснив голова Державного суду Віллу Киве.
Держсуд зазначив, що у випадку оскаржуваного закону, з одного боку, на карту поставлено серйозне утискання свободи віросповідання та свободи об’єднань, оскільки це може призвести до примусового припинення діяльності релігійного об’єднання, що зачепить усіх людей, які входять до нього. З іншого боку, на іншій чаші терезів знаходяться безпека держави та конституційний лад, які, як правило, є більш вагомим благом.
Держсуд зазначив, що згідно з преамбулою Конституції, першочерговим завданням держави є захист внутрішнього та зовнішнього миру. Таким чином, держава зобов’язана вживати заходів, зокрема, для припинення ворожої діяльності з метою впливу. На думку Дерсуду, оскаржуваний закон не дозволяє довільно припиняти діяльність релігійних об’єднань у примусовому порядку, і його можна тлумачити та застосовувати відповідно до Конституції.
Загроза має бути реальною, а не абстрактною
Держсуд пояснив, що зв’язок естонського релігійного об’єднання з іноземною релігійною організацією стає забороненим лише й виключно в тому випадку, якщо він становить загрозу для державної безпеки, конституційного ладу або громадського порядку Естонії. Ця загроза повинна виражатися в діяльності релігійного об’єднання, що знаходиться в іноземній державі, і бути реальною, а не абстрактною. Загроза може полягати, наприклад, у підбурюванні, підтримці або фінансуванні діяльності, спрямованої проти Естонії.
У разі виникнення такої загрози естонська релігійна організація повинна розірвати адміністративний зв’язок із релігійною організацією, що перебуває в іноземній державі, який випливає з її статуту чи іншого аналогічного документа. Цей зв’язок може виявлятися, наприклад, у підпорядкуванні іноземному контролю під час попереднього відбору персоналу або в інших управлінських питаннях. Також заборонена економічна залежність від релігійної організації, яка вважається небезпечною. Однак закон не забороняє конфесійний та доктринальний зв’язок, оскільки така заборона була виключена із законопроєкту під час його розгляду.
Верховний Суд зазначив, що державна безпека є важливою конституційною цінністю, якою можна обґрунтувати багато обмежень. Однак це не повинно ставати прикриттям для свавілля держави. Якщо основні права обмежуються з метою захисту державної безпеки, то при наповненні змістом цих обмежень необхідно виявляти стриманість і обережність. Для вимоги про припинення діяльності релігійного об’єднання, які досі вважалися прийнятними, повинні бути вагомі причини.
Примусове припинення діяльності є крайнім заходом
Верховний суд підкреслив, що відповідно до закону ліквідація юридичної особи може бути лише крайнім заходом, коли менш обмежувальні варіанти неможливі або неефективні. Якщо міністр внутрішніх справ подасть до повітового суду клопотання про примусове припинення діяльності релігійного об’єднання, то суд повинен буде спочатку надати об’єднанню строк для усунення недоліків, а потім вирішити справу, виходячи з принципу розслідування. Об’єднання зможе оскаржити примусове припинення своєї діяльності в окружному та Державному суді.
Держсуд зазначив, що під час обговорення оскаржуваного законопроєкту та в подальшому судовому розгляді як приклад його необхідності наводився зв’язок Естонської християнської православної церкви та Пюхтицького монастиря з російською православною церквою. При цьому Держсуд розглядав справу за клопотанням президента в рамках процедури абстрактного контролю правової норми, яка дозволяє оцінювати відповідність закону Конституції лише в загальному плані. Таким чином, не виключено, що якщо в майбутньому буде подано клопотання про примусове припинення діяльності якогось конкретного релігійного об’єднання, то суд може дійти й іншого висновку.
У розгляді цієї справи брали участь 17 суддів Державного суду, шестеро з яких додали до рішення окрему думку, згідно з якою клопотання президента слід було задовольнити, оскільки оскаржуваний закон не відповідає принципу правової ясності, що має важливе значення для забезпечення основних прав.
Особливу думку підтримали голова Держсуду Віллу Киве та судді Олівер Каск, Кай Куллеркупп, Саале Лаос, Вахур-Пеетер Лійн і Юхан Сарв.
Справу було передано на розгляд пленуму Державного суду, до складу якого входять усі судді вищої судової інстанції, оскільки колегія конституційного нагляду Державного суду не змогла винести рішення щодо цього клопотання через розбіжності принципового характеру,
Прийняті Рійгікогу поправки покликані забезпечити, щоб релігійні організації, що діють в Естонії, не могли використовуватися для розпалювання ворожнечі або насильства. Закон стосувався насамперед Естонської православної християнської церкви (колишня естонська православна церква московського патріархату), яка повинна буде відокремитися від російської православної церкви.
У щорічнику Поліції безпеки, опублікованому 13 квітня, зазначалося, що хоча Естонська православна християнська церква (ЕПХЦ), прийнявши нову назву та внесла деякі зміни до статуту, намагається представити себе як незалежну та самостійну церкву, її діяльністю, як і раніше, керує російська православна церква, а остання, у свою чергу, як і раніше, співпрацює з силовими структурами РФ.
Минулого року через загрозу безпеці шестеро священнослужителів ЕПХЦ отримали заборону на в’їзд до Шенгенської зони або до Естонії, цього року – один.
