Фото з відкритих джерел
За три роки на континенті зареєстровано понад 350 парафій і громад, де служать 270 кліриків. Формуються військові підрозділи, які раніше співпрацювали з ПВК «Вагнер», а також культурні осередки, пов’язані з російськими спецслужбами.
У період з 2022 по 2025 рік Російська православна церква розширила свою присутність щонайменше до 34 країн Африки, пише Bloomberg. Раніше в Африці на південь від Сахари існувала лише одна парафія РПЦ – у Південно-Африканській Республіці; інші діяли в Єгипті, Тунісі та Марокко. Нині на континенті зареєстровано понад 350 парафій і громад. За оцінкою керівника місіонерського відділу «Африканського екзархату» РПЦ ієрея Георгія Максимова, це, ймовірно, наймасштабніше географічне розширення в історії РПЦ.
Кількість священнослужителів Російської православної церкви в Африці також істотно зросла, нині їх 270. Багато з них раніше служили в інших православних церквах, зокрема в Олександрійській. РПЦ спокусила їх вищими зарплатами, фінансуванням будівництва храмів і перспективами швидкого кар’єрного зростання.
Розширення присутності РПЦ в Африці є частиною кампанії зі збільшення російського впливу на континенті, вважає Bloomberg. Росія не здатна конкурувати із Заходом і Китаєм за обсягами інвестицій та загалом в економіці, тож робить ставку на інші сфери, зокрема релігію, культуру й мову.
У ПАР вірянами РПЦ частіше стають африканери – представники білого населення країни, для яких зазвичай характерні консерватизм і традиціоналізм.
Від початку повномасштабної російсько-української війни в африканських країнах відкрили сім «Російських домів» і планують відкривати нові; відповідні переговори тривають у Намібії. В університетах Абіджана (Кот-д’Івуар) і Хараре (Зімбабве) почали викладати російську мову. У 2024 році фонд «Інопрактика», очолюваний донькою Володимира Путіна Катериною Тихоновою, відкрив лекторій в Університеті Дакара (Сенегал) із задекларованою метою просування російської культури та мови.
Міністр закордонних справ Росії Лавров стверджує, що у російських вишах станом на кінець 2025 року навчалися понад 32 тисячі студентів з Африки, а квота для континенту майже втричі зросла й перевищила 5300 місць.
Ця релігійна та освітня експансія сама по собі не надто значуща, але вона сприяє формуванню образу Росії як «дружньої великої держави». Тій самій меті слугували символічні постачання зерна й добрив до африканських країн, допомога в картографуванні рибних запасів біля берегів Марокко та Сенегалу, а також інші гуманітарні акції Росії в Африці після початку повномасштабної війни проти України.
Ще один спосіб досягнення цієї мети – створення власних медіа. У російського пропагандистського агентства Sputnik уже є редакційний центр в Ефіопії, а у 2026 році планують відкрити ще один – у ПАР.
Крім того, Росія активно наймає молодих жінок з Африки за програмою «Алабуга Старт». Вони отримують роботу в особливій економічній зоні в Татарстані, і багато з них опиняються на заводах із виробництва військових дронів. У ПАР, Кенії та Ботсвані вже тривають офіційні розслідування щодо вербування людей для роботи в Росії.
Із 54 африканських держав – членів ООН – Росія має угоди про військове співробітництво з 43. Вона залишається одним із найважливіших постачальників озброєнь на континент. Там і далі діє «Африканський корпус» – структура, що виросла з ПВК «Вагнер» і нині контролюється ГРУ, військовою розвідкою. Російські компанії мають контракти у сфері безпеки та видобутку корисних копалин у багатьох країнах Африки.
