Фото з відкритих джерел
Днями всі російські медіа почали репетувати про погану українську владу, яка виселила на вулицю бідних монахинь, що проживали на території Батуринського Миколо-Крупицького монастиря Національного заповідника «Гетьманська столиця».
Позаяк жоден із раніше оприлюднених сюжетів за аналогічних обставин, наприклад, монастирів МПвУ Житомирщини, Сумщини чи Києва про гоніння не підтверджувався, то ми вирішили перевірити і цей факт.
Ми попросили прокоментувати ситуацію Тетяну Кербут, генеральну директорку Національного заповідника «Гетьманська столиця». Далі пряма мова пані директорки.
27 січня закінчилися дія договору про безоплатне спільне користування майном, яке є пам’ятками національного та місцевого значення. До пам’яток, нагадаю, відноситься Спасо-Преображенська тепла церква, дзвіниця та келії. Саме там постійно жили три монахині, а четверта – настоятелька переважно виїжджала. Ми повідомили настоятельці та монахиням Миколо-Крупицького монастиря УПЦ (мається на увазі московський патріархат в Україні – ред.) про завершення терміну дії договору.
Зауважу, що на території заповідника «Гетьманська столиця» є ще один будинок. Він не є пам’яткою, він побудований в 60-70-х роках. Свого часу настоятелька зробила там ремонт, з усіма вигодами, він опалюється, там є електрика. У моєму розумінні четверо людей (монахині) точно матимуть де жити, де зігрітися. Вони не стояли на морозі, вони перенесли свої речі з будинку пам’ятки в свій будинок, який розташований навіть не в ста метрах від будинку пам’ятки. Це було спокійне нормальне переселення.
Станом на вечір 27 січня дві монахині поїхали, а дві залишилися.
А наші співробітники 28 січня з 8 ранку до 17.00 рятували систему опалення у Спасо-Преображенській церкві та келіях (у пам’ятках, які залишили монахині), бо там полопались труби. Ми намагалися врятувати, бо коли піде тепло, це все попливе й зашкодить будівлі. Чотири батареї врятувати не вдалося, в інших злили воду. Система опалення така, що труби вмонтовані в стіну, в підлогу, весною вже зробимо обстеження. Хлопці, до речі, казали, що коли ті побачили російські дрони над монастирем, то одна з монахинь радісно сказала: «О, наша радость полєтєла».
Але головне, ці жінки не розуміють, на якій землі живуть, на території пам’ятки заборонені будь-які роботи без погодження із органом охорони культурної спадщини. Восени вони поставили навіс для машини. А на наші аргументи, що це має бути з погодженням, з письмовим дозволом, з розробленим проєктом, що там не можна копати, вони відповідали, що це лише на 60 сантиметрів. Територія монастиря – це ж пам’ятка і археології, і йдеться про культурні шари.
Вигрібна яма виходить просто за паркан, екологія не враховувалася. Ці всі речі були неприпустимі. І таких моментів було чимало. Ми постійно проводимо моніторинг пам’яток, там іде підсос води в стінах, вода піднімається з землі більше, ніж на два метра. Ми обстежували, ставили «маяки» на тріщини. Це вікові споруди, які вимагають специфічного догляду, проведення фахових реставраційних робіт відповідно до проєктної документації.
Післямова.
На фото ви бачите гарний будиночок, в який перебралися сестри монастиря. Інші наші джерела розповідають про бізнес настоятельки у Конотопі, втім ми не маємо підтверджень. Але виглядає, що найкращим бізнесом для матушок МП є на сьогодні затребувана у росії тема гонінь на канонічну Церкву.
