Фото з відкритих джерел
На тлі заблокованих мирних ініціатив і дедалі помітнішої політичної втоми у США підтримка України залишається невизначеною. У цей момент на Капітолійському пагорбі стартувала лобістська кампанія з новими обличчями, але з давно знайомими тезами.
У середині грудня делегація православного духовенства та громадських активістів відвідала низку офісів у Конгресі, протестуючи проти українського закону, який, за їхніми словами, переслідує церкви, пов’язані з Московським патріархатом. Як повідомили організатори, в межах «дня адвокації» також виступили конгресвумен Анна Пауліна Луна (Флорида), а також конгресмени Елай Крейн (Аризона) і Деррік Ван Орден (Вісконсин).
Кампанію координувала панправославна організація зі штаб-квартирою у США, яка називає себе незалежною та такою, що зосереджується на захисті релігійної свободи. Втім, аналітики, які відстежують російські операції впливу, побачили в цій активності привід для занепокоєння. За їхніми словами, меседжі кампанії повторюють наративи, які роками просуває Москва, але подані у формі, зрозумілій для американських законодавців, що не надто обізнані з релігійною ситуацією в Україні.
Кетрін Вайтфорд (ліворуч), директорка з питань взаємодії з органами влади Товариства святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського, під час виступу конгресвумен Анни Пауліни Луни від Флориди на «Дні адвокації» на Капітолійському пагорбі 18 грудня. (Фото: сторінка Спілки православних журналістів Америки у Facebook)
Архонти Вселенського патріарха – група православних лідерів під омофором патріарха Варфоломія, яка займається захистом релігійної свободи православних, – також засудили цю поїздку до Вашингтона. Вони назвали організаторів кампанії «маніпуляторами» та «поширювачами дезінформації», а також звинуватили їх у підтримці «несправедливої, аморальної та жахливої війни Владіміра Путіна проти України».
У розслідуванні, опублікованому в грудні 2025 року дослідниками Ольгою Лаутман та Андрієм Лучковим, йдеться, що заяви про «релігійні переслідування» в Україні поширюються за відпрацьованою схемою: наративи, які походять із російської державної пропаганди, перепаковуються через церковні мережі, пов’язані з Москвою, «відбілюються» через західні юридичні та медійні канали, а згодом повертаються в американський політичний простір під виглядом релігійної адвокації.
Як зазначають Лаутман і Лучков, нинішня стратегія менше спирається на прямі заяви російської держави й більше – на посередників, які надають кремлівським тезам інституційної ваги за кордоном.
Церковний авторитет, підтримка з боку олігархів, західні юридичні структури та прихильні медіаплатформи працюють як своєрідні «фільтри». Через них російська дезінформація потрапляє до Вашингтона вже позбавлена видимих зв’язків із Кремлем.
У такому вигляді її подають як суперечку про релігійну свободу, а не як питання національної безпеки.
Президент Владімір Путін зустрівся з патріархом Московським і всієї Русі Кирилом у Кремлі 20 листопада 2025 року та привітав очільника Російської православної церкви з днем народження. (Фото: сайт президента Росії)
Кампанія на Капітолійському пагорбі
Лобістську кампанію організували New York Young Republican Club та панправославна коаліція, до якої входить Російська православна церква за кордоном. Її учасники заявляють, що українська влада нібито переслідує Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП).
До делегації також увійшли люди, пов’язані з Російською православною церквою за кордоном (ROCOR). У 2007 році вона відновила канонічні зв’язки з Московським патріархатом, і після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ці зв’язки опинилися під пильною увагою.
Твердження про те, що Україна нібито вороже ставиться до християнства, погано узгоджуються з реальністю та релігійною структурою країни. За даними Pew Research Center, Україна є переважно православною. Опитування 2015 року показало, що 78% дорослих українців назвали себе православними – навіть більше, ніж у Росії, де таких було 71%.
Нові опитування свідчать, що вплив церкви Московського патріархату в Україні суттєво скоротився. За даними репрезентативного загальнонаціонального опитування, проведеного наприкінці 2024 року Київським міжнародним інститутом соціології, лише близько 6% православних вірян в Україні заявили, що належать до УПЦ МП (московський патріархат в Україні – ред.).
Громадська думка також однозначно підтримує дії держави. Інше загальнонаціональне опитування КМІС, проведене в жовтні 2024 року, показало: 80% українців підтримують закон, який забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних із Росією.
«В основі цих зустрічей – обман, – сказала Лаутман. – Дії України навмисно подають як «заборону православ’я», хоча насправді йдеться про заходи національної безпеки проти підпорядкованої Москві структури, вбудованої у військову та розвідувальну систему Росії».
«Російська православна церква відіграла ключову роль у згортанні релігійного плюралізму як у самій Росії, так і на окупованих територіях»
Лаутман додала, що ці маніпуляції потім подають як проблему «релігійної свободи» й адресують західній аудиторії, яка часто погано орієнтується в українських церковних структурах.
Україна не єдина країна, яка вдається до таких кроків. У 2024 році Естонія вислала очільника Естонської православної церкви, посилаючись на загрози національній безпеці через її зв’язки з Москвою та роль, яку, за словами посадовців, церква відігравала в російських операціях впливу. Ця церква, яка до березня 2025 року називалася Естонською православною церквою Московського патріархату, згодом змінила назву через посилення уваги до її діяльності.
За словами організаторів, однією з головних цілей делегації було домогтися скасування закону України №3894-IX, який зобов’язує релігійні організації, що працюють в Україні, розірвати інституційні зв’язки з релігійними центрами в Москві.
Експерти ООН з прав людини попередили, що нові норми, які регулюють діяльність релігійних організацій в Україні, можуть створити ризики для свободи віросповідання, якщо їх застосовуватимуть на нечітких або ідеологічних підставах – особливо в умовах війни. У заяві, оприлюдненій у жовтні, незалежні спеціальні доповідачі ООН висловили занепокоєння, що закон №3894-IX, який дозволяє ліквідацію релігійних структур, пов’язаних із Російською православною церквою, може мати ознаки колективного покарання та послабити гарантії, передбачені міжнародним правом у сфері прав людини. Водночас вони не дійшли до рівня юридичного висновку або судового рішення.
Втім, експерти, які детально документують релігійне життя на окупованих Росією територіях, кажуть, що такі застереження часто подають без важливого контексту. Журналістка Люсі Еш, авторка книжки «The Baton and the Cross», зазначила, що медіа на кшталт Спілки православних журналістів (UOJ) показують «надзвичайно викривлену картину того, що відбувається в Україні», у якій російську агресію «майже не згадують».
Вона назвала «кричущим лицемірством» звинувачення кремлівських посадовців на адресу Києва в нібито переслідуванні християнства. Еш наголосила, що на окупованих Росією територіях влада фактично оголошує незаконними релігійні громади, які не мають російської державної реєстрації. За її словами, євангельські та інші не православні віряни стикалися з погрозами, викраденнями, тортурами й убивствами – їх нерідко називали «американськими шпигунами».
«Ось вам і свобода віросповідання», – сказала Еш. Вона додала, що Російська православна церква відіграє ключову роль у згортанні релігійного плюралізму як у самій Росії, так і на окупованих територіях.
Ці тези стали основою того, як делегація будувала свої аргументи на Капітолійському пагорбі.
Бенджамін Діксон, директор з операційної діяльності Товариства святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського (SSJ), заявив, що мета групи – «зустрітися з членами Конгресу та їхніми помічниками, щоб висловити занепокоєння через триваючі порушення свободи віросповідання в Україні, зокрема переслідування Української православної церкви».
За словами делегації, вона провела понад 80 запланованих зустрічей з офісами конгресменів і організувала публічну прес-конференцію на Капітолійському пагорбі. Серед учасників були ієрархи Антіохійської, Сербської та Російської православної церкви за кордоном (ROCOR), а також представники Православної церкви в Америці (OCA). До них приєдналися й миряни з кількох православних юрисдикцій.
У листопаді члени делегації також зустрічалися із законодавцями від обох партій, зокрема з конгресменом Дарреллом Іссою, республіканцем від Каліфорнії, та Раджею Крішнамурті, демократом від Іллінойсу. Офіси Ісси та Крішнамурті не відповіли на запити про коментар.
Кілька церков, представлених у делегації, мають керівництво, яке від початку війни зберігає тісні зв’язки з Москвою.
Предстоятель Сербської православної церкви патріарх Порфирій у квітні перебував у Москві, де зустрівся з Владіміром Путіним і патріархом Кирилом. Антіохійський патріархат у питанні війни загалом підтримує лінію Москви. У заяві від березня 2022 року церква висловила співчуття Українській православній церкві Московського патріархату на чолі з митрополитом Онуфрієм, однак не згадала про російське вторгнення чи відповідальність Росії за війну.
У серпні один з єпископів Православної церкви в Америці (OCA) зустрівся з Путіним на військовому кладовищі та подарував йому ікони. За словами Еш, ця зустріч була публічною та ретельно зрежисованою.
Сенатор від Айови Чак Ґрасслі різко розкритикував твердження делегації. «Я розумію, що цього тижня на Капітолійському пагорбі перебувають представники Російської православної церкви, які безпідставно стверджують про переслідування з боку українського уряду», – сказав Ґрасслі. «Два роки тому я зустрічався у своєму офісі з українськими релігійними лідерами – близько 30 людей з різних спільнот, зокрема православних, католиків, євангельських християн, іудеїв і мусульман. Вони сказали мені, що в Україні кожен може вільно сповідувати свою релігію».
Ґрасслі наголосив на різниці з окупованими територіями: «Натомість на окупованій частині України росіяни перетворили церкви на світське «російське міністерство культури». Вони також катували пасторів, а віруючі змушені молитися таємно».
У розслідуванні Лаутман і Лучкова йдеться, що російські державні та прокремлівські медіа регулярно посилаються на контакти з американськими політиками – зустрічі, фото й публічні згадки. Це подають як нібито незалежне підтвердження наративів, які спочатку просувала кремлівська пропаганда.
У результаті звичайна відкритість політичного процесу у Вашингтоні перетворюється на замкнене коло «підкріплення». Згодом цей сигнал ретранслюють за кордон як доказ того, що Україна нібито втрачає підтримку Заходу.
Мережа, що стоїть за наративами
Зустрічі на Капітолійському пагорбі підтримували правозахисна організація та медіаресурс, які, за словами дослідників, з’явилися лише за кілька місяців до початку лобістської кампанії. «Делегацію організувало Товариство святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського – панправославна позацерковна організація, до якої входять винятково православні християни США. Делегація налічувала трохи понад 180 людей, і всі вони – громадяни США», – сказав Діксон.
Товариство (SSJ), засноване у 2025 році, позиціонує себе як панправославне братство, яке виступає за релігійну свободу. Водночас корпоративні реєстри Північної Кароліни свідчать, що Society of Saint John of Shanghai and San Francisco LLC зареєстрували 18 листопада 2025 року – того ж дня, коли делегація провела перші зустрічі з конгресменами.
У Північній Кароліні компанії у формі LLC можна зареєструвати доволі швидко. За інформацією секретаря штату, стандартні заявки зазвичай розглядають протягом кількох робочих днів. Також доступні прискорені процедури – зокрема реєстрація в день подання – за додаткову плату та за наявності мінімального пакета документів.
Діксон пояснив, що організації зареєстрували як компанії з обмеженою відповідальністю (LLC), а не як неприбуткові структури, з практичних причин – через витрати та адміністративні обмеження.
Після «дня адвокації» у листопаді в промоматеріалах до лобістської кампанії в грудні учасникам повідомляли, що їм оплатять проживання в готелі, а для «тих, хто їде здалеку», передбачені дорожні виплати.
Діксон також написав, що SSJ має «раду директорів із шести осіб», однак на сайті організації ця інформація відсутня.
Основний розділ на сайті має назву Save the UOC і містить заяви про «переслідування Української православної церкви». Кетрін Вайтфорд є директоркою з питань взаємодії з органами влади в організації, а згідно з блогом її батька, вона одружена з Бенджаміном Діксоном.
У коментарі для The Hill Вайтфорд заявила: «Скажу прямо: будь-які припущення, що Товариство святителя Іоанна пов’язане з Кремлем або Московським патріархатом, є не лише неправдивими – це наклеп».
Попри те що Вайтфорд відкинула будь-які зв’язки з Москвою, ті самі наративи, які просувала група, публічно підхопила російська держава. У заяві від червня 2025 року Міністерство закордонних справ Росії схвально відгукнулося про матеріали, опубліковані Вайтфорд і Young Republican National Federation, використавши їх як «докази» нібито «масових порушень» свободи віросповідання в Україні та закликавши західну аудиторію прийняти московське трактування цієї теми.
7 травня 2023 року в Шарлотті отець Джон Вайтфорд на весіллі своєї доньки Кетрін Вайтфорд та її чоловіка Бенджаміна Діксона. Діксон є головним редактором Спілки православних журналістів Америки та директором з операційної діяльності Товариства святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського. Кетрін Вайтфорд обіймає посаду директорки з питань взаємодії з органами влади в організації. (Фото: блог отця Джона Вайтфорда)
Діксон також є головним редакторомСпілки православних журналістів Америки (UOJ-America), яка, за інформацією на її сайті, була створена у березні 2025 року. Первинну Спілку православних журналістів заснували у 2014 році – в період, який організація назвала «церковно-політичною кризою» в Україні. У розслідуванні Лаутман і Лучкова UOJ описують не як неформальне релігійне медіа, а як координовану інформаційну платформу, що виникла на тлі російського вторгнення 2014 року та системно поширювала наративи, узгоджені з Москвою.
У розслідуванні також згадують Віктора Вишневецького – представника вугільної галузі, наближеного до олігархічних кіл, пов’язаних з Кремлем. Автори пишуть, що його бізнес-структури продовжували працювати на окупованих Росією територіях після 2014 року. У звіті припускають, що раннє фінансування UOJ могло проходити через ці мережі.
У Болгарії зростання впливу сайту стало приводом для журналістського розслідування Майї Дмитрової з Болгарського національного телебачення, проведеного спільно з громадською ініціативою BG Elves. У матеріалі йдеться, що видання працює без публічно зазначеної адреси, редакційної колегії або підписів авторів, водночас продукує великі обсяги оригінального контенту болгарською мовою та має активну присутність у соцмережах. Дослідники зазначили, що така масштабність діяльності може свідчити про суттєву організаційну підтримку.
Згідно з корпоративними документами, які проаналізували дослідники, UOJ та пов’язані з ним структури діяли як комерційні медіаорганізації. У міру зростання уваги до них в Україні вони неодноразово проходили перереєстрацію. Згодом мережа вийшла на ринок США: у червні було зареєстровано нову американську структуру – за кілька місяців до того, як у листопаді та грудні 2025 року стартувала лобістська кампанія на Капітолійському пагорбі.
Кетрін Вайтфорд і Бенджамін Діксон позують для фото із тодішнім сенатором Джей Ді Венсом у 2024 році. (Фото: сторінка Кетрін Вайтфорд у Facebook)
Діксон заявив, що UOJ-America зареєстрована та працює у США незалежно і не є дочірньою структурою первинної Спілки православних журналістів чи її європейських наступників. Він описав взаємодію як неформальну співпрацю, зазначивши, що медіа використовують спільний бренд і редакційні стандарти та час від часу поширюють матеріали одне одного, однак не перебувають під прямим інституційним контролем.
У матеріалі Texas Monthly зазначається, що батько Вайтфорд, протоієрей Джон Вайтфорд, очолює православну церкву святого Йони у місті Спрінг (штат Техас), яка належить до Російської православної церкви за кордоном (ROCOR). У церковних матеріалах патріарха Московського Кирила включають до переліку вищого церковного керівництва. «Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році керівництво ROCOR відмовилося дозволити окремим парафіям припинити поминати патріарха Кирила», – йдеться в матеріалі.
У лютому 2019 року Вайтфорд поїхав до Москви, де виступив із доповіддю «Американський погляд на українську кризу» на міжнародній конференції, присвяченій Україні. Захід проводила провідна православна інституція Москви.
За даними Foreign Affairs, у 2023 році Федеральне бюро розслідувань у приватному порядку попередило представників православної спільноти у США, що російські спецслужби, ймовірно, використовують церковні мережі за кордоном – зокрема в Сполучених Штатах – як частину ширших кампаній впливу та вербування.
Коментуючи ці повідомлення, Серафим Ґан, канцлер Синоду єпископів Російської православної церкви за кордоном, заявив, що хоча євхаристійне спілкування з Московським патріархатом було відновлено у 2007 році, «наші інституційні зв’язки залишаються дуже обмеженими, і ми пишаємося тим, що є самокерованою церквою».
Нещодавно Джо Вілсон, республіканець від Південної Кароліни, звернувся до генеральної прокурорки Пем Бонді з проханням перевірити, чи не підривають Кремль або російські спецслужби незалежність російських православних структур, що діють у США, зокрема ROCOR. У відповідь Джон Вайтфорд у публікації UOJ заявив: «Конгресмен Джо Вілсон оголосив війну Православній церкві».
Такі побоювання перегукуються з висновками Robert Lansing Institute – дослідницької групи, яка відстежує використання Москвою православних інституцій як каналів політичного впливу та доступу до розвідувальної інформації у США.
У звіті за листопад 2025 року інститут попередив, що російські православні структури – зокрема ті, які формально належать до автономних юрисдикцій, – дедалі частіше використовуються як майданчики для так званих «гібридних операцій впливу». У документі зазначається, що вони поєднують релігійну діяльність із політичним лобізмом та просуванням потрібних наративів.
«У 2023 році ФБР попередило представників православної спільноти у США, що російські спецслужби, ймовірно, використовують церковні мережі за кордоном – зокрема й у Сполучених Штатах – у межах ширших кампаній впливу та вербування»
Олександр Таран, представник українсько-американської неприбуткової організації Svitanok NYC, застеріг, що релігійну тематику використовують як прикриття для діяльності іноземного впливу. Він також закликав громадські організації надсилати листи до ФБР із проханням перевірити можливі зв’язки між ROCOR і російськими операціями впливу на території США. Діксон відкинув звинувачення, що організація є каналом російського впливу, і заявив, що UOJ готова вдатися до юридичних дій проти тих, хто стверджує, що вона «працює на Кремль».
Після повномасштабного вторгнення, коли українська влада посилила розслідування щодо релігійних і медійних мереж із московськими зв’язками, кілька осіб, пов’язаних з UOJ та такими структурами, переїхали за кордон, замість того щоб припинити свою діяльність. У розслідуванні Лаутман і Лучкова описано, як ключові учасники зосередилися на Кіпрі – юрисдикції, яку часто використовують мережі російських олігархів, – і звідти продовжили публікації, збір коштів та координацію меседжів для західної аудиторії.
Незалежні журналістські матеріали свідчать, що лобістська кампанія у Вашингтоні є частиною ширшої присутності в США православних структур із московськими зв’язками.
У матеріалі BBC за травень 2025 року повідомлялося про стрімке зростання парафій ROCOR у Техасі та інших штатах. Основний приріст, як зазначається, забезпечили молоді чоловіки, які долучились до церкви через онлайн-контент – у ньому релігійні меседжі поєднують із відторгненням ліберальних суспільних норм і скепсисом щодо політики США стосовно України.
Тиск усередині церкви
Один із колишніх членів ROCOR сказав, що в церковному середовищі відчувався постійний тиск: від усіх очікували підтримки «московської» позиції.До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році сестра Васса Ларін була відомою православною просвітницею та коментаторкою з великою аудиторією. Після того як вона публічно розкритикувала вторгнення, єпископи ROCOR позбавили її чернечого статусу за «непослух». За словами Ларін, таке рішення ухвалили після неодноразових спроб церковного керівництва обмежити її критику патріарха Кирила та війни Росії.
Сестра Васса – православна черниця, яка раніше була пов’язана з Російською православною церквою за кордоном (ROCOR). (Фото: сайт Coffee with Sister Vassa)
«Я знаю, що ROCOR усунула мене саме через те, що я відкрито виступала проти підтримки війни з боку патріарха Кирила і проти антиукраїнської позиції ROCOR загалом, – сказала Ларін. – Перед тим як ухвалити це рішення, єпископи неодноразово тиснули на мене, щоб я припинила публічну критику».
Вона також згадала приватну зустріч із високопоставленими священнослужителями ROCOR, яка, за її словами, не залишила сумнівів щодо політичної позиції церкви. «Під час цієї зустрічі один із єпископів ROCOR сказав мені, що я «неправильно зрозуміла патріарха Кирила», і назвав Владіміра Путіна «великим політичним лідером», – розповіла Ларін. – Мені також дали зрозуміти, що я не маю публічно говорити на ці теми без консультації з єпископами ROCOR».
За словами Ларін, лобістська кампанія у Вашингтоні відображає ту саму лінію — навіть якщо її учасники сприймають свої дії як захист релігійної свободи. «Усвідомлюють вони це чи ні, мета цього лобізму збігається з цілями Кремля: дискредитувати президента Володимира Зеленського та підірвати українську державність, зокрема підтримку американської військової допомоги», – сказала вона.
Діксон із такою оцінкою не погодився. Він заявив, що делегація «не закликала до скорочення, призупинення чи припинення військової допомоги США Україні», і додав, що «підтримка України не має відбуватися ціною фундаментальних прав людини, зокрема свободи віросповідання».
Немає жодних публічних доказів того, що делегація або її організатори координували дії з будь-яким іноземним урядом. Водночас їхні публічні заяви, лобістська активність та внутрішня динаміка в церковному середовищі відображають позиції, які тісно узгоджуються з московськими наративами.
Дописи Діксона у соцмережах також свідчать про скепсис щодо підтримки США оборони України та містять заяви на захист Росії.
У березні 2022 року, за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії, він написав: «Досить смішно спостерігати, як медіа відчайдушно намагаються втримати увагу американців на Україні». У дописі на Facebook у березні 2023 року він закликав підписників звертатися до законодавців, аби виступити проти американської військової допомоги, написавши: «ЖОДНОГО ЦЕНТА більше на військову допомогу». Діксон також публікував дописи на захист російських військових і стверджував, що Росія не становить загрози.
У травні 2025 року редакція UOJ-America опублікувала коментар, у якому звинуватила сестру Вассу в тому, що вона «зрадила УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.)», підтримавши, як там зазначалося, «київський наратив».
Діксон також публічно критикував Ларін. У дописі на Facebook того ж місяця він написав, що є «абсолютно огидним» те, що вона поїхала до України та «підтримує тих самих людей, які переслідують нашу Церкву».
Ларін заперечила твердження про те, що РПЦЗ діє незалежно від Москви.
«З 2007 року жодного єпископа РПЦЗ не можуть висвятити без схвалення Московського патріархату», – сказала вона. «Ця вимога прописана в канонічній угоді, яку РПЦЗ підписала з Москвою».
За її словами, ці повноваження залишаються чинними. Наприкінці грудня Синод Російської православної церкви за кордоном оголосив про призначення трьох нових допоміжних єпископів у Північній Америці – зокрема в Бостоні – прямо зазначивши, що кандидатури були погоджені патріархом Кирилом і Московським Священним синодом.
Ларін також сказала, що хоча частина парафіян РПЦЗ у США приватно не підтримує позицію церкви, їх небагато. Більшість лобістів, за її словами, щиро вважають, що захищають митрополита Онуфрія – одного з найавторитетніших ієрархів у РПЦЗ.
«Вони споживають медіа, які підсилюють ці погляди», – додала вона, згадавши UOJ та інші платформи, які, за її словами, поширюють наративи, близькі до кремлівських.
Від юридичної адвокації до медійного висвітлення
Вайтфорд публічно підтримав Роберт Амстердам – адвокат зі США, який представляє УПЦ (МП) у межах кампанії, яка зображує Київ як сторону, що утискає свободу віросповідання. Амстердам також з’являвся як гість у подкасті Такера Карлсона, який часто містить критику політики США щодо України.
Нещодавно Карлсон заявив, що президент Зеленський «методично намагається знищити традиційне християнство в Україні». Амстердам підхопив цю тезу на платформі X, написавши: «Дякую, Такере, що говориш про божевільні переслідування Української православної церкви!»
Дослідники зазначають, що роль Амстердама вписується в ширшу закономірність, за якої західну юридичну адвокацію використовують для того, щоб переосмислити кремлівські наративи як заяви про порушення прав людини. Згідно з розслідуванням Лаутмана-Лучкова, залучення компанії Amsterdam & Partners олігархом Вадимом Новінським у 2023 році стало переломним моментом: твердження, які раніше поширювали російські державні медіа, було переупаковано для американських політиків і медіа, зокрема через коментарі, задекларовані відповідно до Закону про реєстрацію іноземних агентів (FARA).
Амстердам не відповів на запит про коментар.
Новінський, російсько-український олігарх, має задокументовані зв’язки з вищим керівництвом Російської православної церкви – про ці стосунки раніше писала The Washington Post. Новінський, колишній депутат проросійської Партії регіонів, утік з країни у 2022 році та відтоді служить дияконом Російської православної церкви в Цюриху.
Як повідомляла «Українська правда», від початку повномасштабного вторгнення Росії українські спецслужби відкрили 180 кримінальних проваджень проти священників, пов’язаних з УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.). Українська влада заявляє, що окремі представники духовенства надавали матеріальну підтримку російським військам, зокрема під час окупації Криму та частини східної України у 2014 році.
Служба безпеки України 10 квітня 2025 року повідомила про затримання високопоставленого священнослужителя УПЦ (МП) (московський патріархат в Україні – ред.). Його звинуватили у шпигунстві на користь російської ФСБ на сході України в обмін на допомогу з евакуацією його родини до Росії. (Фото: Служба безпеки України)
Після початку повномасштабного вторгнення українські посадовці звинувачували російські війська у використанні церков, пов’язаних із Московським патріархатом, як складів, казарм, польових шпиталів і, в окремих випадках, вогневих позицій. В одному з випадків, на який посилаються українські слідчі, священника зі східного міста Лисичанськ звинуватили в тому, що він збирав інформацію про «конкурентне» духовенство, а також замовив убивство українського священника.
Українські силовики заявляють, що подібні випадки тривають і після початку вторгнення. У квітні 2025 року Служба безпеки України (СБУ) повідомила про затримання високопоставленого священнослужителя, пов’язаного з УПЦ (МП) (московський патріархат в Україні – ред.) у Донецькій області. Його підозрюють у шпигунстві на користь Росії.
Амстердам відкинув звинувачення в тому, що церква діє як інструмент впливу Росії. У дописі в соцмережах він назвав ці заяви «нісенітницею», стверджуючи, що делегація складається з православних лідерів із різних конфесій, які виступають проти того, що вони називають переслідуванням з боку адміністрації Зеленського.
Релігія як російська зброя
Використання православної церкви для підтримки війни – не нова тактика для Росії. Під час Другої світової війни Йосип Сталін відновив Московський патріархат після років репресій, щоб мобілізувати націоналізм і легітимізувати радянські воєнні зусилля — а церковні ієрархи називали цей конфлікт «священною війною». Узгодженість позиції патріарха Кирила з Кремлем відображає сучасну версію тієї ж стратегії, адаптовану до умов інформаційної війни.
«Це повернення до радянської пропаганди – звинувачуй ворогів у тому, що робиш сам», – сказав Стівен Мур, засновник Ukraine Freedom Project. «Це не дивно, адже російський православний патріарх Кирил у радянські часи був агентом КДБ», – додав він. Про це у 2023 році писали швейцарські газети з посиланням на розсекречені архіви.
Дослідження Center for Strategic and International Studies засвідчило, що російські війська пошкодили або знищили щонайменше 660 церков та інших релігійних споруд, зокрема 206 протестантських. У Луганській області під російською окупацією не залишилося жодної протестантської церкви, відкритої для богослужінь. У Запорізькій області заборонили всі греко-католицькі церкви.
Максим Васін, виконавчий директор Інституту релігійної свободи, сказав, що окупаційна влада Росії часто переслідує духовенство та вірян за прояви української ідентичності, використання української мови або належність до конфесій, не пов’язаних із Московським патріархатом.
За його словами, особливо вразливими були євангельські християни – зокрема п’ятидесятники, баптисти, адвентисти та харизмати. Як зазначив Васін, російські військові погрожували євангельським вірянам фізичним насильством і називали їх «американськими шпигунами», «сектантами» та ворогами російського православного народу.
Марк Тот, зовнішньополітичний оглядач, сказав, що Російська православна церква та її афілійовані структури у США стали ефективними каналами для просування кремлівських меседжів. За його словами, вони використовують церковні мережі для поширення проросійських наративів серед парафіян, посадовців і законодавців, зокрема на Капітолійському пагорбі.
«Москва веде політичні «культурні війни», маскуючи їх під релігійні принципи, і багато хто у вашингтонському істеблішменті, схоже, в це вірить – зокрема, найпомітніше, Такер Карлсон», – сказав Тот.
Водночас з’являються дані про безпосередню участь церкви у підтримці.
