Фото з відкритих джерел
Автор: д-р Андрея Богдановський, аналітик
Москва – Скоп’є: перегрупування церковних сил
З моменту, коли Сербська православна церква ухвалила указ (у церковній термінології «томос») про надання автокефалії Македонській православній церкві – Охридській архієпископії (МПЦ ОА) у червні 2022 року, македонські ієрархи перенесли свою увагу з Константинополя на Москву.
Російська православна церква (РПЦ) прийняла добре прораховане і своєчасне рішення, коли незабаром після цього (у серпні 2022 року) визнала македонську автокефалію, не висловлюючи жодних застережень щодо ідентичності, тим самим завоювавши симпатію вищих ешелонів МПЦ ОА та македонських вірян.
Останнім часом, після визнання МПЦ ОА Російською Церквою, комунікація з Московським Патріархатом значно посилилася. Це включало контакти на високому рівні, що незабаром відкрило двері для російської пропаганди в Північній Македонії, значною мірою обійшовши Сербську Православну Церкву, яка традиційно вважалася центральним вузлом «м’якої сили» Росії на Західних Балканах.
Підтримка МПЦ ОА кремлівських наративів
Росія визнала МПЦ ОА через шість місяців після того, як розпочала невиправдану війну проти України. Коли деякі впливові православні церкви виступили із засудженням війни, архієпископ Стефан, замість того щоб засудити підтримку війни патріархом Кирилом, запропонував нове партнерство з РПЦ у цій частині Південно-Східної Європи, що дозволило російській присутності проникнути в македонські церковні кола.
Значно покращені високі церковні зв’язки між Скоп’є і Москвою відображаються у сфері комунікацій та ЗМІ. Московський патріархат виявляє дедалі більший інтерес до розширення своєї діяльності у видавничій сфері, про що свідчать візити глави Видавничого відділу Скоп’єської єпархії до Москви в жовтні, а також у 2024 році.
Залучення Москвою МПЦ ОА до своєї орбіти через визнання її автокефалії супроводжувалося очікуваннями, що македонська церква повинна переглянути свою «зовнішню політику», щоб відобразити найнагальніший пріоритет Московського патріархату, який полягає у захисті своїх церковних інтересів в Україні, очікуючи повної підтримки Української православної церкви (УПЦ) (московський патріархат в Україні – ред.).
Влада Києва, а також Російська православна церква вважають УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) канонічно підпорядкованою Російській православній церкві, незважаючи на її намагання позиціонувати себе як незалежну.
Кілька офіційних рішень і заяв свідчать про зростаючу узгодженість позицій МПЦ ОА з позицією Росії та УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.). У червні 2025 року архієпископ Стефан привітав митрополита Онуфрія з іменинами і назвав ставлення української держави до УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) «переслідуванням», безпосередньо використовуючи формулювання, які застосовує Москва (як можна бачити нижче).
«Не йдеться про скасування Києвом законодавчих обмежень на використання російської мови в різних сферах життя, скасування заходів, що порушують права етнічних меншин, та припинення переслідувань канонічної Української православної церкви (московський патріархат в Україні – ред.)», – заявила 31 жовтня 2025 року речниця МЗС Росії Марія Захарова.
Дмитро Полянський, перший заступник постійного представника Росії в ООН, також використовував ту саму риторику:
Фото: скріншот з російського інформаційного агентства ТАСС
Священний Синод МП ОА видав заяву, в якій стверджується, що УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) була «адміністративно заборонена» Законом № 8371, і що це законодавство позбавляє «мільйони віруючих» релігійної свободи.
Фото: скріншот з Liturgy.mk
РПЦ привітала крок МПЦ ОА, опублікувавши інформацію на сайті свого Відділу зовнішніх церковних зв’язків. Це свідчить про те, що крок був скоординований з метою посилення повідомлення та його подання у такий спосіб, щоб показати, що «світове православʼя» підтримує УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) та РПЦ.
Фото: скріншот з сайту Відділу зовнішніх церковних зв’язків Російської православної церкви
Прийняття закону в Верховній Раді України в серпні 2025 року не призвело до автоматичного припинення діяльності УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.). Церкві було надано (спочатку) дев’ять місяців для відокремлення від структур РПЦ після набрання законом чинності.
У березні 2023 року МПЦ ОА відхилила пропозицію про спільне служіння з незалежною Православною Церквою України (ПЦУ), підкріпивши тим самим наратив, що делегітимізує канонічний статус ПЦУ.
Фото: скріншот з Religion.mk
Фото: скріншот з сайту Православної Церкви України (ПЦУ)
Глава МПЦ не зайняв активної позиції, засуджуючи заяву патріарха Кирила про «священну війну» 2024 року. Хоча більшість інших церков активно ізолюють патріарха Кирила в знак протесту, МПЦ ОА в жовтні направила делегацію з тривалим візитом до РПЦ.
Мар’ян Ніколовскі, багаторічний спостерігач церковної політики та редактор Religija.mk (портал новин про релігію), розповів Antidisinfo.net, що поширення російської церковної пропаганди не є випадковим, оскільки Росія не має значного впливу на македонську політику та економічний сектор.
Він зазначив, що багато з нинішніх проросійських коментарів ієрархів МПЦ ОА не спостерігалися ще два-три роки тому. Церква використовується для поширення пропаганди з метою позитивного представлення Російської православної церкви та російської держави в Македонії.
Він пояснює, що ця наратива в кінцевому підсумку має на меті переконати громадськість, що Росія «врятує православ’я від «злого» Заходу», одночасно просуваючи російські цінності як частину того самого процесу.
Liturgija.mk як портал російської церковної пропаганди
Росія вважає Україну частиною простору «русского мира», до якого входять Україна та Білорусь як основна група країн, де Російська православна церква просуває русифікацію суспільства.
Ця доктрина заперечує існування окремої української ідентичності та право українців самостійно визначати своє майбутнє. Коли в березні минулого року патріарх Кирил оголосив російську агресію в Україні «священною війною», він також окреслив контури «русского мира».
У декларації зазначалося, що кордони «Русского мира» як духовного та культурно-цивілізаційного явища значно ширші за державні кордони як сучасної Російської Федерації, так і великої історичної Росії.
З 2022 року в православному просторі почали швидко поширюватися новинні портали, які висвітлюють православ’я з позиції, близької до позиції Москви.
Фото: скріншот з Marnet
Команда Antidisinfo.net зв’язалася як з головним редактором Liturgija.mk, так і з центральним офісом Македонської православної церкви Охридської архієпископії, щоб дізнатися про зв’язок веб-сайту з ними і про те, чому він зареєстрований на їх ім’я. Однак на момент публікації вони не відповіли.
Тим не менш, вебсайт подає спотворене уявлення про церковну ситуацію в Україні, спираючись майже виключно на джерела, наближені до Російської, а також до Української православної церкви, яка історично пов’язана з Москвою.
Хоча веб-сайт час від часу використовує офіційні джерела та деякі авторитетні видання, переважна більшість його контенту, що висвітлює війну в Україні та УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), базується на матеріалах, опублікованих OrthoChristian, англійською версією російського джерела www.pravoslavie.ru, а також Союзом православних журналістів www.spzh.eu – ЗМІ, яке є недоступним в Україні, а понад десяток осіб, пов’язаних з ним, перебувають під санкціями.
У російській соціальній мережі «ВКонтакте» (ВК) OrthoChristian позиціонує себе як «сайт під егідою Патріаршого культурного ради, виробника найпопулярнішого релігійного сайту в Росії, Pravoslavie.Ru».
Фото: Опис каналу OrthoChristian у VKontakte. Джерело: VKontakte
Liturgija.mk веде активний акаунт у Facebook (6,2 тис. підписників), де публікує статті, спочатку опубліковані на вебсайті.
Шукаючи інформацію про Українську православну церкву (московський патріархат в Україні – ред.), можна побачити фреймінг, який підсилює одну фракцію, приглушуючи решту (наративний фреймінг), що тісно віддзеркалює основні наративи російської церкви та Кремля. Це має на меті сформувати македонську громадську думку та думку духовенства МПЦ ОА про системне державне переслідування православ’я, одночасно відстоюючи роль Російської православної церкви як його захисника.
Вебсайт заявляє, що його основною метою є інформування читачів про церковні та суспільні події в Північній Македонії та світі, а також публікація «компетентних і збалансованих аналізів церковних ситуацій, щоб надихнути вас (як читачів) на висловлення своєї позиції щодо актуальних церковних тем».
Фото: скріншот з сайту Литургија.мк
Однак знайти «збалансований аналіз» щодо України досить складно, оскільки сайт майже завжди передруковує та перекладає матеріали з сайтів, прихильних до РПЦ, не надаючи інформації з інших незалежних джерел чи публікацій.
Тому тексти про Україну мають переважно повторювані елементи, що відоме як «насичення наративом», коли ЗМІ постійно повторює одне й те саме повідомлення, інтенсивно висвітлюючи певну проблему, в даному випадку – переслідування української церкви. Це можна побачити в таких сферах:
- Заперечення права українців на незалежну православну церкву, відокремлену від російської (дивіться приклади тут і тут)
- Використання зневажливої лексики, наприклад, називання ПЦУ схизматиками
- Публікація статей з високим емоційним зарядом, що стосуються закриття церков і побиття
- Нападки на нещодавно здобуту автокефалію Православної Церкви України (див. тут і тут)
- Нападки на історичні права та прерогативи Вселенського Патріарха надавати автокефалію та дискредитація його як прокатолицького
Як наслідок такого упередженого висвітлення подій, читачі, серед яких є й духовенство в Північній Македонії, отримують викривлене уявлення про ситуацію в Україні. Постійно висуваючи на перший план заяви про нібито закриття храмів, напади на духовенство та переслідування, вебсайт значною мірою спирається на емоційне нагнітання.
У квітні 2024 року Македонська православна церква – Охридська архієпископія (МПЦ ОА) дистанціювалася від низки церковних новинних порталів, зокрема Liturgija MK, заявивши, що офіційні реакції та заяви щодо МПЦ ОА поширюються виключно через Синод і уповноважену особу з питань зв’язків із громадськістю.
Водночас детальніший аналіз показує, що багато офіційних каналів МПЦ ОА (сайти єпархій) формально підтримали запуск цього ресурсу у 2024 році, про що свідчать наведені скріншоти, що вказує на високий рівень інституційної підтримки з боку МПЦ ОА.
Джерело: Поварадарська єпархія
Джерело: Тетовсько-Гостиварська єпархія
Джерело: Кумановсько-Осоговська єпархія
За словами Мар’яна Ніколовського, українські дезінформаційні наративи в македонському контексті мають на меті формування «антиєвропейського клімату, позначеного сильним євроскептицизмом та посиленням антиНАТОвських настроїв».
Він зазначив, що Liturgija.mk може мати суттєвий вплив на формування громадської думки серед вірян, оскільки вони не завжди повністю усвідомлюють складність геополітичних церковних питань.
Перетворення судового засідання на «заборону православ’я»
Матеріал Liturgija.mk за жовтень, у якому йдеться про заклики прихильників УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) до триденного посту напередодні судового засідання в Україні, на якому мало вирішуватися питання щодо припинення діяльності Київської митрополії — адміністративного центру УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), є прикладом викривленого фреймінгу.
Ця стаття, як і багато інших на сайті, була запозичена та перекладена з джерел, відомих своєю близькістю до Російської православної церкви – OrthoChristian.com. Водночас цей переклад є очевидно проблемним, оскільки насичений багаторівневими викривленнями та слугує каналом імпорту наративів іноземних інформаційних маніпуляцій і втручання (FIMI).
Фото: скріншот із «Литургија.мк»
Лише в цьому тексті обсягом 224 слова було виявлено три випадки дезінформації. У вступі стверджується, що УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) закликає православних християн до посту і молитви напередодні судового засідання, за допомогою якого держава нібито прагне «закрити / заборонити Церкву».
У цьому конкретному випадку використання формулювання «заборонити Церкву» (у македонському перекладі) має два підтексти: по-перше, йдеться про нібито заборону всієї УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) та всіх її 9 000–10 000 парафій одним судовим рішенням; по-друге – про непряму «заборону» всього православ’я в Україні. Насправді ж судова справа передусім стосувалася можливого припинення діяльності Київської митрополії УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.).
Це породжує ще одну неточність – твердження, що така заборона нібито зачепить «усю Церкву з її головним адміністративним центром і всі пов’язані з ним установи». Це також не відповідає дійсності, оскільки багато великих монастирів УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) мають власні окремі організаційні структури.
Провідний український богослов Кирило (Цирил) Говорун, коментуючи можливість заборони УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), зазначив, що на парафіяльному рівні заборонити Церкву було б украй складно. За його словами, суди можуть позбавляти парафії офіційної реєстрації, однак вони можуть продовжувати існувати й без формального законодавчого статусу.
Це підтвердив і речник УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), митрополит Климент:
«У нас уже зараз є багато парафій без будь-якої реєстрації та без зв’язку з державою, – сказав він. – Де-юре їх закрито, але де-факто закон не може «закрити» місця богослужінь».
Надаючи довідкову інформацію, стаття стверджує, що «державна кампанія проти православ’я серйозно розпочалася в серпні минулого року». Це потужний меседж, який прямо звинувачує Президента України Володимира Зеленського в організації та реалізації кампанії проти православної віри.
Функціонування незалежної Православної Церкви України, яка, за результатами опитувань, має найбільшу підтримку серед православного населення України, свідчить про протилежне.
Українська влада ухвалила законодавство, яке забороняє Російську православну церкву в Україні та релігійні організації, пов’язані з РПЦ, оскільки вони розглядаються як продовження воєнної машини Путіна. Водночас УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) не була заборонена напряму.
Після ухвалення закону в серпні 2025 року УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) було надано майже рік для впорядкування своїх канонічних зв’язків і виходу з підпорядкування Москві. Наприклад, у разі приєднання УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.) до автокефальної Православної Церкви України жодні з цих положень не застосовувалися б, і вона могла б продовжувати свою діяльність без обмежень.
Територіальна та воєнна «нормалізація»
Висвітлення Liturgija.mk є непропорційним у частині новин і матеріалів, що стосуються релігійного життя на тимчасово окупованих Росією територіях України.
Деякі публікації, зокрема приклад матеріалу про Донецьк, фактично подають Донецьк як частину Росії, що можна розцінювати як пряму спробу узгодити суспільне сприйняття в Північній Македонії з територіальними претензіями Росії.
У згаданій статті йдеться про поширення «значних обсягів» релігійної літератури в «Донецькій Народній Республіці» – так називається сепаратистське утворення, яке Росія визнала «незалежним» за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення, а згодом формально анексувала.
Некритичне подання Донецька як частини Російської Федерації є глибоко проблематичним твердженням з огляду на офіційну позицію уряду Північної Македонії, який підтримує територіальну цілісність України.
Фото: скріншот із «Литургија.мк»
Неврівноважений підхід
Росія та окупаційні адміністрації з початку війни послідовно запроваджують заборони щодо низки християнських церков на тимчасово окупованих територіях. Переважно однобокі матеріали Liturgija.mk, які фактично знімають із Росії будь-яку відповідальність, можна охарактеризувати як вибіркове замовчування.
Розслідування «Нової газети», опубліковане у квітні, присвячене релігійним тенденціям у чотирьох регіонах України, окупованих Росією, засвідчило, що релігійний та громадський плюралізм там нині майже повністю відсутній. У ньому зазначається, що кількість протестантських громад скоротилася на 360%, тоді як кількість громад, пов’язаних з УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), – на 140%. Ще драматичнішою є ситуація з українськими католицькими громадами.
Як йдеться в розслідуванні «Нової газети», Католицька Церква на окупованих територіях була майже повністю знищена: з 15 католицьких парафій залишилася лише одна, а з 49 парафій Української греко-католицької церкви, які існували до окупації, не збереглася жодна.
Джерело: Novaya Gazeta
Liturgija.mk не згадує повідомлення про священників, убитих або викрадених російськими військами, зокрема про випадок священника Степана Подольчака з УПЦ (московський патріархат в Україні – ред.), якого, за повідомленнями, минулого року було вбито та закатовано російськими окупантами в Херсонській області. За даними місцевих джерел, він продовжував звершувати богослужіння українською мовою та відмовився переходити до Російської православної церкви.
Наведені вище приклади демонструють, як проросійська позиція Македонської православної церкви відкрила канал для російських дезінформаційних операцій у цьому регіоні Балкан.
Сильна залежність Liturgija.mk від джерел, лояльних до Москви, таких як OrthoChristian, часто шляхом прямого й некритичного перекладу македонською мовою, прискорює формування громадської думки, співчутливої до російських виправдань вторгнення в Україну.
