Фото з відкритих джерел
Очільник РПЦ за кордоном листом прокоментував зустріч сателітів РПЦ у Білому домі, учасником якої він був.
Очільник РПЦ за кордоном, Митрополит Східно-Американський та Нью-Йоркський Микола (Ольховський) написав лист (який є у розпорядженні «УП»), у якому дав оцінку нещодавній зустрічі представників Білого дому із сателітами російської православної церкви, учасником, якої він був.
Ми писали про неї тут.
Відомо, що зустріч урядовців та конгресменів викликала обурення медіа та суспільства, то очільник РПЦЗ, вірогідно, тим листом хотів пояснити свою присутність серед членів делегації та відбілити подію в очах вірних.
Описуючи візит у колі «сестринських православних церков (Антіохійської, Сербської та ПЦА)» митрополит пояснює, що мета візиту – поговорити з представниками уряду США щодо питання релігійної свободи в Україні.
І при цьому висловлює жаль, що візит збігся зі статтею в ЗМІ, яка так критикувала членів делегацій та виставляла «православ’я в негативному світлі».
Далі владика фактично відтворює російський наратив про гоніння на МП в Україні, і каже, що, мовляв, вони зобов’язані її захищати. Ще два абзаци присвячує тому, що вони нащадки емігрантів СРСР добре знають ціну свободи.
Далі архієрей заявляєте, що він щиро вдячний за свободу, яку «Америка дає нам, щоб ми могли висловити свою думку від імені Української Православної Церкви (московського патріархату)».
І тут же заявляє, що «вдячний за Акт про канонічне причастя, підписаний у 2007 році», який фактично злив РПЦЗ у РПЦ.
Останні рядки це спроба переконати всіх, що РПЦЗ хоч і є меншою стороною з двох підписантів, ця угода «залишила нам свободу самостійно керувати справами нашої Церкви, спираючись на наш власний пастирський досвід Заходу та нашу понад столітню історію на цих землях».
Післямова «УП»
Насправді цей лист – жива ілюстрація, як занепадає Церква, яка починала як Церква спротиву, як гнана тоталітаризмом, але потім піддалася на уговори та фінансові стимули Росії і фактично стала частиною тих, хто після революції знищував росіян. Нащадки гнаних емігрантів Росії своїми руками віддали Церкву Путіну та Кирилу (Гундяєву), де в пакеті із «відновленням єдності» йшли непрописані, але очевидні зобов’язання транслювати всі месиджі РПЦ та Кремля, підтримувати їхню політику.
Зауважимо!!!
За весь час від початку відкритої агресії жодних спроб з боку учасників походу на захист МП справді обʼєктивно зʼясувати ситуацію не відбулося, адже вони не спілкувалися:
• ані з представниками української держави,
• ані з представниками ПЦУ, зокрема з тими, хто за власним вибором полишив юрисдикцію МП,
• ані з представниками ВРЦіРО, яка засвідчує думку релігійної спільноти України, ані з представниками незалежних правозахисних організацій.
Вони користувалися лише одним джерелом інформації: з Кремля. Що не дивно, якщо воно їх підживлює.
У листі владики, Росія як агресор не згадана, йдеться лише про війну і зовнішню агресію, які начебто не зрозуміло звідки взялися. Критика зустрічі у Білому домі трактується як напад на православ’я. А РПЦЗ подається як така лише за мир і свободу, та ще й дбає про українську державу, яка дуже потребує настанови РПЦЗ. Фактично РПЦЗ стала частиною духовного сервісу, який підтримує необільшовизм. Криваві сльози одних росіян минулого століття завершилися міцним швидше зв’язком їхніх нащадків із патріархом, якого в світі вже називають кривавим. Сумний фінал.
