Фото з відкритих джерел
Чотири місяці тому інформпростір обійшла історія журналіста Едгара Каланчи про ймовірне побиття дітей у дитбудинку при Банченському монастирі на Буковині, яким почали займатися соціальна служба, Національна поліція та служба в справах дітей Чернівецької ОВА. У чотирьох частинах оприлюдненого відео -розслідування є численні свідчення вихованців дитбудинку при монастирі на Буковині, де вони розповідають про жорстоке насильство, побої та брехню, яка там постійно є, але замовчуються.
Ми писали про це тут.
І тут.
Розслідування викликало такий резонанс ще й тому, що РПЦ формувала Михайлу Жару відомому, як митрополит Лонгин, імідж турботливого опікуна сотень дітей. При спілкуванні із журналістом розслідувачем діти розповіли про знущання, аб’юз, та понаднормову дитячу працю, які практикують щодо вихованців монастиря.
Автор розслідування Едгар Каланча, який зазнав нападів та переслідувань днями зробив ще одну частину розслідування. Там він відповідає на запитання, нападки та претензії недоброзичливців, а також розповідає про двох вихованців, які самі його знайшли та попросили про допомогу.
Власне остання частина розповідає про двох вихованців, яких священники вигнали з монастиря. Один з них Іван Трусов ВІЧ-позитивний з дитинства, інший інвалід другої групи, якого також звати Іван. Обох хлопців виставили з монастиря без грошей, не підготовленими до життя, без базових навичок, типу зняти кошти з терміналу. Причому у ВІЛ-позитивного медичних препаратів було на місяць. Протягом розмов (автор сюжету, окрім вирішувати їхні проблеми, розпитував про життя в монастирі, з’ясувалося, що у інвалідів забирали подаровані людьми телефони (без жодних пояснень, очевидно, з міркувань «гріховності техніки», як їх залякували. Але при цьому впадає в око і наголошується, що виростаючи в монастирі, монахині митрополита Лонгіна, його клір та сам він без жодної турботи ставилися до майбутнього цих людей. Так один чоловік з-поміж медперсоналу називав їх брудними капцями.
І це ставить запитання: митрополит Лонгин має час на антиукраїнську проповідь, на вітання до румунських друзів Кремля, але він не має часу простежити за життям хворих підлітків, за яких взяв земну відповідальність, прийнявши їх до монастиря. Там, забравши їхні банківські картки, не навчили ними користуватися до 20 років, там, будучи свідомі, що на них працює інвалід, довели його «працетерапією» до лікарні. І найжахливіше: всіх цих дітей, які мали їжу та працю, а не мали базових навичок життя, соціалізації, знання мови, владика використовував як вітрину свого «чадолюбія».
Ще одна історія про те, чим є Московський патріархат в Україні.
