Фото з відкритих джерел
Блог Володимира Мельника на РІСУ
На днях сталося нечуване! Відома ігуменія Серафима (Шевчик), настоятелька Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря фактично закликала до усунення з посади митрополита Одеського Агафангела (Савіна).
Ні, вона не сказала про це прямо, втім це прямий висновок з її відкритого листа з вимогою усунення Віктора Єленського з посади голови Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті. Ці вимоги матушка Серафима висуває на підставі слів, сказаних Віктором Єленським більш ніж 40 років тому, сказані виключно в радянській час. Більш нових цитат не знайшлося.
Лист чудовий тим, що фактично дослівно його можна направити проти митрополита Агафангела, причому на підставі його слів та діяльності вже в період незалежної України, отже, таких, що не можуть бути виправдані ані примусом, ані відсутності інформації. Десятиліттями, слова митрополита рясніють гаслами російської пропаганди та вихваляння Москви та русского миру.
В ключовій тезі ігумені Серафими достатньо замінити лише ім’я: «Митрополит Агафангел теж кардинально змінив свою риторику і напрям дій. Зробившись патріотом, він, одначе, соромʼязливо мовчав про свою боротьбу з жовто-блакитними символами України, з українським націоналізмом.
Ніде і ніколи він не заявляв про каяття відносно свого минулого, ніколи не просив пробачення за колишні дії, направлені на пригноблення віросповідних засад громадян та порушення їхніх прав у сфері свободи совісті». Так, митрополит Агафангел ніде не згадує, що мав пряму причетність до проросійської антиукраїнської політики, що займався глоризацією русского міру та ганьбив український націоналізм.
Бекграунд митрополита вражає. 4 березня 1990 р. він був обраний народним депутатом Верховної Ради УРСР і увійшов в історію як затятий прихильник КПРС, хоча зі зміною курсу він підписав декларацію про Суверенітет. Трохи пізніше, відчувши монархічні віяння, митрополит став принциповим і послідовним монархістом. У 1999 і 2002 під час парламентських виборів, видає Звернення на підтримку Комуністичної партії України та її очільника Петра Симоненка, якого називає «подвижником правди і добра, і в якому накликає відмовитися «від безглуздих докорів» комуністам.
В різний час Митрополит підтримує комуністку Наталію Вітренко. В 2004 році він в авангарді агітаційної програми Віктора Януковича, перетворює церковний амвон на політичну трибун і свідчить, що Янукович є «Обранцем Цариці Небесної», стверджує, що на цій «людині високих державних даровань перебуває благословення Боже і Заступництво Богородиці». Більше того, владика з амвона погрожує церковними покараннями тим, хто не проголосує за Януковича: «Ті, хто не прийде на виборчі дільниці, – сказав владика з амвона, – і не проголосує за Віктора Януковича повинен буде згодом покаятися в цьому у свого духівника».
А ось так митрополит висловлюється про Віктора Ющенка: «націоналіст – завжди фашист, в якій би формі він не з’являвся». Ставлячи свій підпис на підтримку Януковича 22 вересня 2009 р., владика заявляє: «Віктор Янукович – найдостойніший претендент на пост Президента України, за нього голосують люди зі здоровим глуздом».
Не забуває митрополит Агафангел підтримувати та осипати дифірамбами Путіна. Так, в 2012, він вітає Путіна з обранням вже на третій термін: «Радіємо Вашою радістю. Наші молитви почуті Богом і прийняті Ним. 4 березня, в день Торжества Православ’я, відбулося торжество Божої Правди, в якому «милість і істина зустрілися, правда і мир обійнялися» (Пс. 84, 11). У Вашій особі, Володимире Володимировичу, перемогли здорові сили російського суспільства, було дано рішучу відсіч Вашим політичним опонентам і ворогам Росії».
З особливою енергією митрополит Агафангел ганьбив український націоналізм, називаючи при цьому Львів – «нашею Чечнею». Десятиліттями чи не в кожній доповіді та інтерв’ю намагався догматизувати думку про непорушну єдність з Москвою. І не лише церковну. Так він пояснював, що задача Церкви «зберігати та відроджувати бездумно порушену політиками священну єдність, богозаповідану духовну, історичну, культурну і народну єдність країн Русского Мира.
Це викликає роздратування націоналістичних політиків на Україні, що намагаються не лише розірвати єдність народів України і Росії, але й розірвати нешитий хітон церковний, розірвати віковічну єдність основ буття наших народів». Він же пояснював: «Третім Римом ми називаємо Росію, як охоронницю православної державності». «Відділення УПЦ від Московського Патріархату буде ударом по твердині непошкодженого Православ’я святих отців, якого чекають вороги Церкви […].
Єдність УПЦ з Матір’ю РПЦ є незаперечною істиною, що не терпить жодних змін. Будь-яка спроба відокремлення від РПЦ буде богопротивним розколом. Ми завжди будемо з РПЦ […] Ми готові пройти цей шлях єдності з РПЦ до кінця. […] Навіть, якщо вся Церква буде за те, щоби стати самостійною, я буду проти – навіть якщо вирішить Собор. […] Народ божий ніколи не відмовиться від РПЦ.
Наша мета – справдити надії церковного народу і об’єднати всі сили Церкви і суспільства, що націлені на священну єдність з Російською Церквою». До речі, цей «сповідницький» подвиг владики Агафангела в ім’я єдності з Москвою його оточення описувало як «приклад щоденного співрозп’яття Христу».
Можна згадувати і його висловлювання щодо УАПЦ.
І дійсно варто замислитися над критеріями та критикою ігумені Серафими. Не може антиукраїнський діяч, який так завзято боровся з українскістю і не менш завзято був активним інструментом російської пропаганди, бути церковним керманичем, особливо зараз.
Це чергова яскрава євангельська історія про подвійні стандарти: «Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!» (Лк. 6:41). Отже, чекаємо коли митрополит заявить про про каяття відносно свого минулого та попросить пробачення за колишні дії – зовсім недалекого минулого.
