Фото: «РІСУ»
Провід МПвУ перебуває у ситуації доволі непростого вибору. З одного боку вони розуміють очікування українського суспільства та вимоги держави. З іншого – ідентичність МПвУ та її внутрішня структура багато років будувалась у тісному зв’язку з Московським Патріархатом.
Таку думку висловив Вячеслав Горшков, начальник відділу у справах релігії Державної служби з етнополітики і свободи совісті, повідомляє «РІСУ».
«Наразі можна говорити про спробу «зберегти овець та наситити вовків» – офіційно декларувати незалежність, але фактично не розривати історичних та інституційних зв’язків. Як результат це виглядає як конфлікт і неприйняття вимог держави», – зауважує він.
На його думку, в МП в Україні затягують процес виконання вимоги закону про розірвання стосунків з РПЦ МП, щоби таким чином виграти час.
«Не виключаю, що дехто в УПЦ дійсно сподівається на підтримку з Москви чи на зміну політичних обставин. Натомість така стратегія чимдалі виглядає не дуже перспективною, оскільки українська держава займає чітку позицію – питання національної безпеки і вплив держави-агресора не можна ігнорувати».
Вячеслав Горшков також зауважує, що це «розуміють і наші міжнародні партнери, особливо ті, хто на практиці зіткнувся з фактами використання РФ структур РПЦ у зовсім не релігійних цілях».
Він наголошує: «позиція затягування процесу лише віддаляє УПЦ від конструктивного діалогу з українським суспільством».
З іншого боку, експерт вважає, що важіль впливу на керівництво Київської митрополії МПвУ «знаходиться не зовні, а всередині самої УПЦ, і міра його впливу залежить від того, в якій мірі УПЦ відповідає ознакам єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви».
Таким чином, він вказує, що духовенство і віряни МПвУ в силі впливати на рішення свого церковного керівництва.
Також він спростовує певні міфи, які поширюють пропагандисти Московського Патріархату.
«Ситуація, в якій опинилась УПЦ, безумовно кризова, але ця криза зовсім не результат «гонінь»; слава Богу, в Україні за вірність Христу нікого не переслідують. Тому не треба називати гоніннями некомфортний стан після репутаційних втрат, спричинених власними діями чи бездіяльністю», – наголошує Вячеслав Горшков, начальник відділу у справах релігії Державної служби з етнополітики і свободи совісті.
