Фото: пресслужба ДЕСС
У час, коли кожен день війни випробовує українську націю на міцність, 5 липня в Києві відбулася особлива подія – Десятий Національний день молитви за Україну. Це міжконфесійне духовне зібрання об’єднало християн різних конфесій у щирій спільній молитві за мир, захисників і майбутнє нашої держави.
Про це повідомляє пресслужба Державної служби з етнополітики та свободи совісті.
Захід розпочався молитвою подяки. Прозвучали й біблійні проповіді, пісні поклоніння й слова, наповнені вірою та глибокою довірою до Бога.
Начальник відділу співпраці з релігійними спільнотами ДЕСС Вячеслав Горшков звернувся до присутніх зі словом підтримки, підкресливши важливість щирої молитви як духовної основи національного спротиву. Він також передав вітання від Голови ДЕСС Віктора Єленського, у яких було наголошено на державному значенні такої молитви в час війни.
«Хоча молитва лунає щодня в кожній церкві, саме така спільна, всеукраїнська молитва має унікальну силу, особливо в час, коли нація стоїть перед обличчям великого зла», – зазначив Горшков.
Він нагадав, що ще у 1921 році, за часів УНР, уряд затвердив «Молитву за Отчизну про перемогу над ворогом, запосівшим Рідну Землю», – у період, коли Україна вже тоді протистояла російській навалі.
Історичну тяглість духовного спротиву підкреслює і рішення Верховної Ради, яка минулого року встановила 24 лютого як офіційний Національний день молитви – символ незламного духу та пам’яті про початок повномасштабної агресії.
Найголовніше ж завдання – підтримувати живе молитовне життя у своїх спільнотах, аби кожен міг свідчити на власному прикладі про силу щирого спілкування з Люблячим Небесним Батьком. Це вимагає праведного життя, адже, як каже Писання: «Хто відхиляє своє вухо, аби не прислухатися до Закону, того й молитва огидна» (Притчі 28:9)», – наголосив Вячеслав Горшков.
Національний день молитви 2025 року став глибоким духовним переживанням, яке знову й знову нагадує: «де багато молитви – там багато сили». Українці молилися не з обов’язку, а з глибокого переконання, що Господь чує й відповідає згідно зі Своєю волею:
«І це та відвага, яку маємо до Нього, що коли чогось попросимо згідно з Його волею, Він вислуховує нас!» (1 Івана 5:14).
Нехай цей день залишиться не лише у хроніках, а й у серцях – як свідчення Божої дії, як заклик до справжньої віри та як надія для народу, що продовжує свою боротьбу за свободу.
