На Буковині священнослужитель з проросійськими переконаннями відмовився відкривати двері до вівтаря під час похорону українського воїна і навіть не бажав знімати покривало з престолу. Він наголосив, що загиблого Героя: «можна відспівати під клубом».
Інцидент трапився у селі Шебутинці Дністровського району на похороні воїна Анатолія Харабари.
Про це повідомляє священник Роман Грищук на своїй сторінці у Facebook.
Родина загиблого воїна не хотіла, щоб його відспівував місцевий священник отець Петро, тому що він належить до московського патріархату в Україні. Зі священником домовились, щоб чин похорону бійця звершили у сільській церкві, але під час похорону він відмовився відчиняти Царські ворота в храмі.
«Він не захотів відчинити навіть Царські двері, вважаючи цього воїна НЕ ДОСТОЙНИМ того, щоб під час молитви за воїна були відкриті двері до вівтаря, що на Буковині робиться для кожного покійника, якого відспівують у храмі! Мотивував він це тим, що, на його думку, ми цього воїна Героя можемо поховати навіть під клубом…», – написав отець Роман.
Він додав, що отець Петро пояснював свою позицію, «розсівшись по-царськи, як на троні, на горному місці на якому має право сісти лише архієрей, і то лише у той момент, коли під час богослужіння він уособлює Самого Христа!».
«Чомусь у той момент мені згадалося пророцтво Христа про “мерзоту запустіння на Святому місці” (Мф. 24:18). Коли я згадав за архієрейське місце, він, усе таки, вирішив відчинити Царські двері…», – додав священник.
Після відспівування захисника капелани ПЦУ поспілкувались з отцем Петром і, за словами Грищука, він разом з «матушкою» не визнавали, що Росія – країна-агресорка.
– За перемогу України молитеся? – питаю.
– Він є Бог наш, наша перемога, і сила, і слава! – перекидав стрілки о. Петро. (ця «мудрезна», але тут недоречна й вигадана цитата говорить про те, що він за перемогу України НЕ МОЛИТЬСЯ!)
– Ви молитеся по-українськи?
– Літургію ми служимо по-слав’янськи.
– Але ж ви українці!
– Ми слов’яни!
– Так, ми слов’яни, – повторила й матушка.
Опісля отець Петро вирішив припинити спілкування і пішов до будинку поруч із церквою, тоді як матушка залишилась і продовжувала відстоювати «русскій мір».
«Що вам сказати? Які у мене враження? Вони, на мою думку, разом із матушкою, живуть в іншому світі! У їх світі ми – не українці, а слов’яни! Тому нам не треба молитися українською, а досить слов’янської! Вони не хочуть визнати, що ми – українці, що треба молитися за перемогу України, що росія на нас напала. Вони ОСУДЖУЮТЬ нас, патріотів, зате НЕ ОСУДЖУЮТЬ ні путіна, ні кіріла, ні росію…», – додав капелан.
Подруга сім’ї загиблого бійця, Валентина, згадала про останню зустріч з Анатолієм, яка відбулась у серпні. Тоді вона сказала чоловіку, що у селі всі замучились з московським патріархатом, на що Анатолій відповів, що потрібно почати боротись з ними вже зараз.
«Чому ви чекаєте? Чи ви на мене чекаєте, щоб я робив, коли повернуся з війни?» – сказав тоді він.
Священник Роман Грищук додав, що саме ці слова полеглого воїна і стали пророчими.
«Саме твоє повернення із фронту, нехай і у труні, сколихнуло село і дало поштовх до змін! Але скільки ще має загинути патріотів, скільки ще має лягти у сиру землю Героїв, щоб усі жителі села, усі громадяни України зрозуміли, що поки «русскій мір» панує у тилу, перемоги над ним на фронті НЕ БУДЕ!», – резюмував капелан
