Фото: Олександр Оніщенко
Кафедральний храм у м. Слов’янську Донецької області доєднався до ПЦУ. Напередодні свята Воскресіння Христового громада отримала відповідні документи, які підтверджують зміну юрисдикції.
Як повідомив РІСУ Олександр Оніщенко, голова парафіяльної громади, 28 вересня 2025 року вони з ініціативною групою парафіян організували збори громади, на яких були присутні всі небайдужі, та проголосували за перехід від МПвУ до ПЦУ.
Після цього до обласної військової адміністрації подали пакет документів про зміну юрисдикційної приналежності храму, пройшли всі відповідні інстанції та процедури.
«Влада Словʼянська провела розслідування ситуації та підтвердила правомірність нашого переходу, внаслідок чого ось зараз я отримав вичерпні папери щодо юридичної доконаності переходу», – розповів Олександр Оніщенко, який є військовослужбовцем.
Наприкінці 2023 року він перевівся у батальйон піхоти на Донеччині та з початку 2024 р. почав відвідувати служіння у тому соборі, у паузах між бойовими та робочими задачами.
Тоді тут служив о. Миколай з МПвУ, який, за словами військового, проповідував «русскій мір», у 2014 році благословляв барикади проросійських сепаратистів, співпрацював з ватажками російських окупантів.
«Відтоді я невпинно провадив роботу серед громади церкви задля вкорінення україно- та націєцентричних думок і настроїв у парафії, які передбачали відмову від Моспатріархату».
За його словами, представники моспатріархату в Україні у цьому близькому до фронту місті чинили опір і продовжують перешкоджати такому переходу, провели свої збори.
«Вони намагалися імітувати якісь свої окремі збори з якимось фантастичним голосуванням за упц фсб, але той цирк не спрацював», – сказав Оніщенко.
Наразі громада ПЦУ ще не почала здійснювати богослужіння в соборі. Духовну підтримку переходу надав єпископ Донецький і Слов’янський ПЦУ Сава (Фризюк).
«Фізично ми не відправили там жодної служби, через низку технічних причин. Це – наступний етап, який чекає на повноту часу».
Відомо, що храм у Слов’янську на привокзальній площі був збудований за кошти мешканців міста наприкінці ХІХ ст. У 20-х роках ХХ ст. тут поруч з громадою РПЦ діяла парафія УАПЦ. У 30х роках храм був перетворений на спортзал.
Під час німецької окупації, у 1942-43 рр., тут відновила служіння громада УАПЦ. Після ІІ Світової війни і до поч. 90-х років храм використовувався знову як спортзал.
У 1993 році йому надали статус кафедрального собору.
