Фото: pomisna.info
Вже втретє з моменту заснування проєкту «Україна Православна» ми підбиваємо підсумки року, що минає.
Які події, зустрічі, візити, відкриття 2025-го вплинули та впливатимуть на розвиток Церкви та суспільства?
Ось наша версія.
1. На початку року відбувся дуже насичений візит української делегації на чолі з митрополитом Епіфанієм до США.
Український тиждень в США – ціла серія зустрічей, заходів і круглих столів, які об’єднують представників України та США.
В ході згаданого візиту відбулися і молитовний сніданок, і зустріч із великими жертводавцями Вселенського патріархату (те саме грецьке лобі американського істеблішменту, до слова прибув мер Нью-Йорка) і дуже теплі прийняття української діаспори.
Цінність цього візиту не лише у визнанні іншими суспільствами та гравцями Української Церкви, а й у тому, що він допоміг донесенню правди про християнство в Україні попри шалений спротив Москви. Її майданчики та зв’язки, які століттями використовувалися задля перешкод поширення ідей автокефалії та ставлення до України, як окремого повноцінного гравця, виявилися нікчемними порівняно із бажанням бачити та чути представників Української Церкви.
2. Дуже важливою подією, такою що викликала величезну радість вірян була зустріч митрополита Епіфанія із патріархом Філаретом.
Як помітив один з найавторитетніших ієрархів митрополит Димитрій (Рудюк): «Спочатку Митрополит зустрівся з Патріархом на Чекаленка, це було 26 жовтня, а… 5 листопада, зустріч відбулася в Михайлівському. Патріарх зауважив нашу присутність саме в такому складі. Я не міг стримати емоцій. Це саме бачив у своїх співбратах. Це був справжній заповіт ЛЮБОВІ, від нашого ГЕРОНДИ, і цього вже ніхто не здолає, ніяка буря не розшарпає, ніяке зло не втопче в темряву.».
Фото та відео показали, наскільки хвилюючою була зустріч для всіх, архієреїв, предстоятеля, а одним з головних фото стане довгий погляд святійшого на єпископат біля Успенського собору Лаври.
Можливо, він згадав, як перед його вигнанням з Печерської обителі йому наснилися преподобні Антоній та Феодосій, які казали: ти повернешся сюди. І можливо, він зрозумів, що повернувся. Бо там служить його наступник.
3. Про повернення до Києво-Печерської Лаври. З ним пов’язана третя, ще одна дуже важлива подія. Предстоятель Церкви почав служити у печерах Лаври.
Це дуже важливо, преподобним, Церкві, вірним. Віруючі люди України вважають печери найкращим місцем на землі, а преподобних – чуйними заступниками. Тож дуже символічно, що саме там лунає молитва не за лукавий триєдиний світ, а за Україну.
4. Дуже важливою подією і для церковного, і для не церковного світу є визнання афілійованості Київської митрополії МПвУ із РПЦ та старт судових процесів по ліквідації керівного центру МП.
Багато разів росіяни вустами своїх переговорників і з Україною, і з США виставляли вимогу – збереження в Україні МП. Держава показала, що торг недоречний. Ця вся серйозна історія включала багато етапів. Держава в особі ДЕСС зверталася із проханням усунути афілійованість із Москвою, втім відповідь була зухвала. Сподіваємося, що суди триватимуть і дійдуть свого логічного завершення 2026 року.
5. Видання Требника вважаємо серйозною подією.
Власне, цей пункт продиктований самою реакцією українського духовенства, яке хвалить видання. Одна з базованих українських богослужбових книг стала плодом серйозної праці і це те, чим наш клір користується щодня.
6. Три форуми (точніше три сесії одного форуму) капеланів ми вирішили об’єднати у ще один пункт. Він є підтвердженням, Українська Церква не лише створила цей інститут, а й вміє його розвивати та дбати про військове духовенство.
У трьох сесіях Форуму, які відбулися починаючи з травня по листопад 2025 року, взяли участь близько п’ятисот капеланів ПЦУ.
7. Участь предстоятеля Української Церкви митрополита Епіфанія в інтронізації нового Папи Лева XIV.
Це запрошення – визнання одним зі світових центрів християнства нового предстоятеля та Української Церкви дуже цінне і заслужене. Москва століттями експлуатувала антикатолицькі настрої. Це було частиною антизахідної політики, поглиблення фундаменталізму і бажанням бути головним посередником між католиками і світом Східних Церков. Україні не потрібні посередники. Маючи гідність, ми тим не менше, самі визначаємо вектори розвитку (в якому нам не треба шукати західного ворога) та коло для діалогу.
8. Дуже помітною стала поїздка митрополита на Афон.
Чернеча республіка залишається чи не головним духовним авторитетом для православного світу. Довгі роки наші паломники нарікали на російські впливи, неприйнятті України. Втім митрополита та його супровід всюди зустрічали дуже тепло, чи йдеться про кенот «уряд» республіки, чи про зустрічі у монастирях. Це було і визнання Української Церкви і повага до курсу предстоятеля.
9. Приїзд до України предстоятеля Фінської Церкви архієпископа Елії став помітною подією року.
Цей друг України та нашої автокефалії подарував нам свічки, які робляться в монастирі на території Фінляндії, яка ніколи не була окупована, сказав безліч теплих слів, заспівав на парафіях українських пісень і показав: у світі першоієрархів перемагає правдиве бачення історії.
10. Десятим пунктом ми б назвали включення місії Соціального служіння ПЦУ Eleos-Ukraine до ТОП 100+ публічних транспарентних доброчинних організацій України – Асоціація благодійників України.
І це не просто шана структурі, це показник тенденції, церковні структури отримують все більше і більше довіри в очах грантодавців.
Це далеко не всі події, нагороди, рейтинги, які відбулися у нашому церковному світі, який так щільно перетинається з українським, що вже невідомо, де закінчується один, а починається другий. Але ці події і короткої, і довгострокової перспективи свідчать про здоров’я та поступ Української Церкви. І зміцнюють у вірі, що Україна під Божою опікою.
