Фото з відкритих джерел
Історик, публічний інтелектуал, екс-очільник Інституту національної пам’яті А. Дробович прокоментував рішення Європейського суду з прав людини щодо російських злочинів на території України з 2014 до 2022 року.
Московські окупанти і злочинці жорстоко переслідували на захоплених землях усі конфесії крім однієї, московського патріархату в Україні.
Коментує на своїй сторінці у Facebook рішення Європейського суду з прав людини Антон Дробович.
«Оприлюднено історичне рішення Європейського суду з прав людини щодо російських злочинів на території України з 2014 до 2022 року. Рішення дуже об’ємне і цікаве, але один з перших аспектів, який впав мені в око (окрім традиційного набору російських геноцидних практик) – чіткий висновок, що московські окупанти і злочинці жорстоко переслідували на захоплених землях усі конфесії крім одної. Вже здогадалися якої?», – запитує Антон Дробович.
А далі цитує офіційну заяву суду:
«Залякування, переслідування та утиски всіх релігійних груп, окрім Української православної церкви Московського Патріархату (УПЦ МП), у період з 11 травня 2014 року по 16 вересня 2022 року, на порушення статті 9. Починаючи з травня 2014 року, свобода віросповідання на окупованих територіях була суттєво обмежена, і ця практика продовжилася після вторгнення у 2022 році. Релігійних лідерів, які не належали до УПЦ МП, викрадали, а в окремих випадках – піддавали жорстокому поводженню або вбивали. Їхні храми та майно захоплювали або знищували.
Протягом усього цього періоду застосовувалися так звані «закони» та інші положення, які забороняли «секти» та вимагали повторної реєстрації релігійних організацій. Це використовувалося для виправдання конфіскації релігійної літератури та перешкоджання здійсненню релігійних обрядів поза межами громади УПЦ МП. Утиски були спрямовані проти інших християнських конфесій, мусульманських громад, а особливо – проти Свідків Єгови.
Незаконне позбавлення волі, жорстоке поводження, катування та позасудові страти цивільних осіб через їхню релігійну приналежність були явно невиправданими. Щодо інших заходів не було надано жодних доказів наявності правової основи. Суд також зазначив, що правові акти, які забороняли «екстремізм» у надто широкому тлумаченні або обмежували право на виявлення релігії лише для послідовників зареєстрованих релігійних організацій, не містили жодних гарантій проти зловживань. Такі обмеження були по суті несумісними зі свободою віросповідання».
