Фото з відкритих джерел
Російський клір та влада знають, що не існує «чудесного сходження» вогню, – російський вчений і заштатний диякон РПЦ
Втім вона використовувала давню традицію – церемонію запалення світла та паломництво для політичних інтересів та зміцнення своєї ролі у Святій Землі.
Про це пише у своїй статті «Благодатний вогонь, святе світло, благословенне полум’я… Що відбувається біля Гробу Господнього в Єрусалимі у Велику суботу?» доктор історичних наук, церковний археолог, який має теологічну освіту, заштатний диякон РПЦ Олександр Мусін.
Цей науковець закликає осмислити відповідальність християн перед одним із «найбільш обговорюваних, суперечливих, а іноді навіть тривожних чи скандальних елементів святкування Воскресіння Христового: щорічну церемонію запалювання нового пасхального вогню в Гробі Господньому».
Він пише, що наратив сходження почав формуватися, як «м’яка сила» імперії, елемент її впливу на Святій Землі ще півтора століття тому.
«Російську духовну місію в Єрусалимі, відкриту 1847 року і відновлену після війни у 1857-му, очолив архімандрит Порфирій (Успенський) (1804–1885) – науковець, дипломат і навіть розвідник. Саме тоді виникла потреба «звільнити місце» для Росії та відтіснити грецьке духовенство. І саме тоді росіяни вирішили розповісти правду про «сходження священного вогню». Архімандрит Порфирій першим зафіксував у своїх щоденниках, як грецький єпископат запалює вогонь від таємної лампади. Він передає і страх, і вагання єрусалимського православного духовенства, яке чекало від Бога припинення цього «благочестивого обману»: «Ми не можемо бути тими, хто розпочне цей переворот у свідомості – нас розірвуть ще на порозі Гробу Господнього», – пише Олександр Мусін.
Він також пише, що у 1948 році в Москві відзначали «500-річчя автокефалії Російської православної церкви», до якого було приурочено «саміт» предстоятелів і представників автокефальних церков. У рамках імперської політики Йосип Сталін СРСР планував створити в Москві центр світового православ’я, позбавивши Вселенський патріархат і грецькі церкви їхньої провідної ролі. Однак греки, розуміючи політичний характер цього заходу, проігнорували його. Росіяни ж відчули необхідність «поставити на місце» греків, у тому числі єрусалимських, у православному світі, де Російська церква, як найчисленніша і до того ж підтримувана радянською владою, претендувала на домінування. У цьому контексті 1949 року професор Ленінградської духовної академії, літургіст Миколай Успенський (1900–1987) виступив, зібравши всі докази «благочестивої містифікації» навколо «священного вогню». Однак, пише професор, ієрархія Московського патріархату вирішила не тривожити віруючих і не руйнувати їхніх уявлень, тому ця доповідь була опублікована лише у 2007 році.
Післямова
Від дня публікації доповіді минуло майже 20 років, втім офіційна Росія вирішила використовувати тепер наратив самозапалення вогню. Російська пропаганда зробила з Благодатного вогню культ. Начебто сходження вогню на Гробі показує істинність православної віри (вогонь сходить лише за православним, «старим» календарем), за ним прилітають, щоб передати по всіх храмах росіїлітаки Роскосмосу, поруч із Єрусалимським патріархом, в руки якого «сходить вогонь» завжди перебуває посол РФ. Передача керівником РЗД Якуніним Благодатного вогню патріарху Кирилу на амвоні храму Христа Спасителя перетворилася на обов’язковий елемент великоднього богослужіння за версією РПЦ. Тобто є правда для вузького кола богословів, а є правда для вірних.
Так виглядає московське православ’я, яке постійно себе нав’язує. Навіть у Свято Свят підійти до Воскресіння Христа із брехнею, просто тому, що Російська держава думає, що це робить її сильнішою.
