Фото з відкритих джерел
13 жовтня 2024 року в м. Кельн (Німеччина) було оголошено про утворення нової церковної структури під назвою «УПЦ Європи» (інша назва – «УПЦ-КП Європи»).
Про це на своїй сторінці Facebook повідомив український історик і релігієзнавець Сергій Шумило.
Її засновники – колоритні особистості: архієпископ Жан-Ігнатіо (Йоганн Домас-Концеміус), який також має титул «Принца Санві Нанан Ауссі II», та митрополит Леонід-Домінік (відомий під різними іменами, такими як Ашар, Гершко та Де Дубенк).
Вони висвятили колишнього клірика ліквідованої УПЦ КП, протоієрея Володимира Чайку, на єпископа нової юрисдикції, призначивши його «первоієрархом» для опіки над українськими біженцями в Європі. Центром цієї структури має стати Кельн, де й проживає новопроголошений ієрарх.
«Щоправда, Синод УПЦ-КП на чолі з патр. Філаретом оголосив про позбавлення його сану та невизнання цього новоутворення, єпископів якого назвав такими, що «не мають законної хіротонії». Не визнали його, звісно, і в ПЦУ», – написав релігієзнавець.
Згідно з заявою засновників новоутвореної структури, всі троє архієреїв складатимуть її єпископат, а за богослужіннями вони поминатимуть одночасно Вселенського патріарха Варфоломія, почесного патріарха Філарета та, власне, «Первоієрарха УПЦ Європи» Володимира Чайку (невідомо поки, чи буде він теж проголошений патріархом»). Також вони оголосили про наміри рукоположити на єпископа «УПЦ Європи» ще одного кандидата – німця д-ра О. Лонера
Натомість у Вселенському Патріархаті підтвердили, що не надавали дозволу на поминання свого патріарха у богослужіннях цієї нової структури та розцінюють її як самозванну.
«Останніми днями неодноразово мене просили прокоментувати цю подію, зокрема, як ставляться у Вселенському Патріархаті до утворення за кордоном т.зв. «УПЦ Європи». Чесно кажучи, не дуже хочеться коментувати «новини», які дискредитують та розколюють українське православ’я. Не хочу нікого засуджувати, а тим паче ображати, але, тим не менш доводиться відзначити, що як мені підтвердили у Вселенському Патріархаті, це новоутворення однозначно там не визнають, і не надавали їм дозволу на поминання за богослужіннями імені Патріарха Варфоломія. У Вселенському Патріархаті це новоутворення сприймають як самозванне та неканонічне (так пояснили)», – написав історик.
Як з’ясувалося, нові архієреї пов’язані з так званим «міланським синодом», який не визнається ані православними, ані католицькими церквами. Свого часу (в 1997 році) УПЦ-КП розірвала контакти з цією групою, а спроба приєднатися до РПЦ в 2011–2012 роках не увінчалася успіхом.
Цікаві біографії двох єпископів-засновників новітньої «УПЦ Європи»:
Жан-Ігнатіо Домас-Концеміус (Johann Ignaz Domas-Conzemius) народився 24 квітня 1978 р., громадянин Франції, у 2009 – 2010 рр. проходив навчання в семінарії Épinay-sous-Sénart (Корсунська єпархія РПЦ МП), у 2010 – 2011 рр. проходив навчання в Католицькому інституті у Парижі, має «диплом із трауру та траурної роботи» (2014 р.), відвідував різні юрисдикції у Франції, з 2018 р. називає себе «архієпископом» та «первоієрархом» т.зв. «Православної Церкви Кот-д’Івуар» у Африці (громада якої у вересні 2022 начебто приєдналася до т.зв. «Африканського екзархату» РПЦ МП).
За даними з відкритих джерел, він також є власником похоронного бюро в Булоні (Франція) та ще кількох комерційних фірм у Франції та Бельгії, очолює «Спілку королівських осіб та традиційних вождів» (Union des Royautés et Chefferies Traditionnelles), а нещодавно оголосив про наміри балотуватись на мера невеличкого французького селища Ламарш. З 2008 р. він носить титул «носій тростини короля Санві» та «Принц королівського двору Санві», взявши собі ім’я Нанан Ауссі II (Nanan Aoussi II) (Санві – невеликий регіон на південному сході Республіки Кот-д’Івуар у Західній Африці, який в XIX – поч. ХХ ст. існував під протекторатом Франції як окремий міжплемінний союз-королівство, що об’єднувало низку дрібних західно-африканських племен). До слова, вожді Санві в 1992 своїм Принцем проголосили також американського співака Майкла Джексона.
Другий ієрарх – митрополит-архієпископ Леонід-Домінік (Ашар, він же Гершко, він же Де Дубенк) (Dominique Achard, Dominique Herschko, Leonid de Dubenk), народився 24 жовтня 1949 у м. Caen (Франція). Єпископський сан отримав в 2015 р., в деяких публікаціях його називають архієпископом» та «митрополитом», «Предстоятелем Візантійської Церкви за кордоном». Як писали румунські ЗМІ, він визнав Жана-Франсуа Караччі (якого обвинувачували у самозванстві) «Принцом Греції та Данії», «сином короля Румунії Міхая I» та «правнуком короля Греції Костянтина I».
Той, у свою чергу, в 2017 р. посвятив «Монсеньйора Леоніда, Примаса Візантійської Закордонної Церкви» у члени «Ордену Воскреслого Принца» («L’Ordre du Prince Ressuscité»).
«Одним словом, суцільні «принци» та «королівські особи. Сам о. Володимир Чайка в минулому був кліриком УПЦ МП, потім Берлінської єпархії РПЦЗ (2001 р.), згодом утворив у Німеччині т. зв. «Російську Православну Церкву Київського патріархату» (РПЦ КП), про що є відповідні документи», – підсумував історик.
