Фото з відкритих джерел
Оглядачі «Нової газети» продовжують аналізувати нову книгу очільника РПЦ Кирила Гундяєва «Війна. За межами видимих причин і наслідків», що вийшла у 2026 році. Зокрема, вони аналізують ключові богословські та смислові підміни, за допомогою яких московська патріархія намагається підмінити євангельське вчення ідеологічним симулякром для виправдання агресії проти України.
Протоієрей Андрій Кордочкін виділяє кілька основних викривлень, на яких побудована ця праця. Одна з них – заміна вічного життя «потойбічним».
«Поняття вічного життя, як живого пізнання Бога та єднання з Ним уже тут і зараз у книзі звужується до суто «життя після смерті». Це знецінює земне існування людини й перетворює віру на інструмент воєнної мобілізації, зближуючи її не з Євангелієм, а з язичницькими уявленнями про Вальгаллу чи закликами до жертвування заради наказів командування», – відзначає автор.
«У книзі, – міркує отець Андрій, – стирається межа між святим та героєм. Смерть на війні за «духовну серцевину» оголошується жертвою, яка нібито «змиває всі гріхи» та дорівнює подвигу новомучеників. Бог у цій концепції постає як той, хто приймає людські жертвоприношення заради порятунку державної системи, а не самої людини».
Автор також відзначає пропагований нарцисичний «патріотизм» та сліпу покору. Патріотизм, на його думку, визначається, як «вірність Божественному задуму про твою землю», проте сам «задум» звужується до однієї країни. Замість заклику до покаяння книга просуває нарцисичні декларації про «острів свободи» та «могутню цитадель», перетворюючи релігію на геополітичну концепцію осадженої фортеці.
Книга Кирила Гундяєва оцінюється, як «богослов’я перемоги» та виправдання сили і каже про спробу очільника РПЦ прирівняти військову перевагу та силу до Божого благословення, що суперечить Новому Завіту, де Христос відмовляється від земного тріумфу та не обіцяє своїм послідовникам воєнних перемог.
Ті, хто прочитав книжку пишуть про знецінення Кирилом людського життя та розрив із традицією. На відміну від попередніх десятиліть, коли християнська традиція наголошувала на найвищій цінності людського життя, нове «богослов’я війни» закликає «переступати» через моральні норми заради державних цілей. Життя особистості знецінюється на тлі ідеологеми «русского міра». В огляді книги підкреслюється, що спроба надати війні «спокутувального» або «священного» характеру є моральною та духовною деградацією. Жодна війна не може бути спокутувальною, оскільки людство вже викуплене Христом, а спроби сховати воєнні злочини за релігійними гаслами лише підкреслюють остаточне перетворення РПЦ на ідеологічний орган влади.
