Фото з відкритих джерел
Вже п’ятий рік, як проливається невинна кров (в Україні – ред.), але Болгарська Церква досі не може вирішити і не може висловити навіть жодного разу те, що не перестає повторювати Вселенський Патріарх, і що говорили обидва Римські Папи: що агресія є актом богоборства і є гріхом! Цікаво, що Синод у Софії знайшов слова щодо трагедії в Газі, але про набагато більшу трагедію в однокровної та одновірної України мовчить.
Таку думку висловив намісник болгарського монастиря свв. Косьми та Даміана в Гігінцях – Ніканор (Мішков) в інтерв’ю українському виданню РІСУ.
Сьогодні, очолюваний отцем, Церногорський монастир свв. Косьми і Даміана є одним із найбільших за кількістю ченців у Болгарії. Отець Ніканор підтримує тісні зв’язки з отцями Святої гори Афон, від яких отримує духовну опіку та настанови у чернечому житті.
Намісник, який є другом України, розповів, що минулого року вони прийняли на 10 днів українських дітей у монастирі і хотіли б зробити і цього року. Після чого він був покараний Патріархом двотижневим ув’язненням – формально за невиконання бухгалтерських записів. Але ця практика існує з самого початку існування нашого монастиря, і я успадкував її від попередніх двох ігуменів – ієромонаха Іоана-Володимира та архімандрита Євгенія, і вона була з дозволу попередніх Патріархів Максима та Неофіта. Проте покарали монаха аж тепер.
«І після цього випадку жоден болгарський монастир не наважився прийняти українських дітей, незважаючи на чудові умови, якими ми володіємо», – ділиться монах.
Він також розповів, що в приймальні нашого монастиря, де кожен відвідувач може абсолютно безкоштовно отримати гарячий чай взимку, млинці або літній прохолодний суп, висять два українські прапори, які нам залишили на згадку страждаючі діти України – з їхніми іменами, написаними власноруч. У Болгарії є сили, які цілеспрямовано працюють проти солідарності та співчуття болгар до закривавленої України, і для них такі ініціативи, як ті, що ми реалізуємо, є вкрай неприємними.
Він також розповів, що не спілкується із керівництвом Болгарської Церкви.
«Замість того, щоб підтримати нас, замість того, щоб прийти до дітей (з України – ред.), принести їм солодощі чи якісь подарунки, вони вирішили звести з нами рахунки, причому найпідлішим чином – кидаючи тінь сумніву на наші фінансові справи, які є цілком законними. Я заблокував усіх там у митрополії – від Патріарха до секретаря. Не спілкуюся з ними і, скажу вам, – почуваюся щасливим і задоволеним життям. Поки що вони нас не турбували, але ми готові до наступного раунду, бо вони сповнені ненависті й не заспокояться», – ділиться монах.
Характеризуючи період нового патріарха, отець Ніканор каже, що це час «роз’єднання та роздроблення, кожна єпархія почала жити ніби своїм, ізольованим життям, значно зменшилася кількість спільних для всіх церковних подій.
Водночас слова отця Ніканора відображають ширшу кризу, яка сьогодні існує в православному світі на Балканах. Після надання Томосу Православній Церкві України значна частина церков регіону опинилася між двома центрами впливу – Константинополем і Москвою.
Сам Ніканор вважає, що під час виборів нового Болгарського Патріарха проросійські сили провели масштабну мобілізацію. За його словами, перемога нинішнього предстоятеля стала результатом консолідації табору, орієнтованого на Москву.
Отець Ніканор також звернув увагу на збереження російського впливу на Балканах через церковні структури. Він переконаний, що мережа установ Московського Патріархату використовується не лише для релігійної діяльності, а й як інструмент політичного та суспільного впливу.
