Фото з відкритих джерел
Місія соціального служіння Православної Церкви України «Елеос-Україна» у Звягелі розпочала сезон дитячих ретритів для дітей, які постраждали від війни. Перші дві зміни вже успішно відбулися, охопивши близько тридцяти дітей із громад, які зазнали наслідки російської агресії.
Проєкт реалізується у співпраці зі Звягельською міською радою в межах загальнонаціональної ініціативи «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади». Його мета – допомогти дітям отримати не лише якісний відпочинок, а й психологічне відновлення після пережитих воєнних потрясінь.
За словами комунікаційниці проєкту Ксенії Дехтяр, перші дві зміни пройшли успішно. Для дітей підготували програму, яка поєднує психосоціальну підтримку, активний відпочинок, неформальну освіту та культурний обмін. Для дітей організовувалися екскурсії, барбекю, спортивні активності.
Упродовж сезону, який триватиме з квітня по вересень, організатори планують провести сім змін для 168 дітей. Для багатьох із них війна забрала відчуття безпеки, стабільності та радості дитинства. Саме тому головним завданням ретритів є створення простору, де дитина може відчути турботу, підтримку та любов.
Сама державна ініціатива «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» передбачає, що тилові громади беруть під опіку прифронтові, допомагаючи реалізовувати програми оздоровлення та соціальної підтримки. Однак успіх таких проєктів значною мірою залежить від партнерів, які здатні не лише декларувати наміри, а й якісно виконувати взяті на себе зобов’язання.
Саме тому все частіше серед таких партнерів опиняються церковні структури. «Елеос-Україна» вже давно довела свою спроможність працювати системно, прозоро та результативно.
Від допомоги переселенцям і родинам військовослужбовців до психологічної підтримки дітей війни – церковне соціальне служіння стало невід’ємною частиною української гуманітарної відповіді на виклики війни.
Сьогодні можна говорити про важливу тенденцію: Церква поступово стає не просто моральним авторитетом суспільства, а й повноцінним партнером держави у вирішенні соціальних проблем. Таке партнерство народжується не з політичних декларацій, а з довіри, яка здобувається конкретними справами.
Коли церковні організації сумлінно виконують свої обов’язки, звітують про результати та досягають поставлених цілей, влада і громади дедалі охочіше залучають їх до реалізації суспільно важливих програм. Це приклад здорової співпраці, коли кожен виконує свою місію: держава створює можливості, громади координують процеси, а Церква приносить у них те, чого часто бракує найбільше, – людяність, жертовність і любов до ближнього.
Дитячі ретрити у Звягелі є не лише черговим успішним проєктом допомоги дітям війни. Вони також демонструють, що Церква в сучасній Україні стає відповідальним суспільним інститутом, якому довіряють реалізацію справ державного значення. І ця довіра є заслуженою.
