Фото з відкритих джерел
Ми дізнались про деталі, як переходила до ПЦУ громада Биківні
На парафії відомої громади Київщини, яка звільнилася від МП, служитиме один із найавторитетніших архієреїв Української Церкви – очільник її соціальної місії, двічі переселенець, митрополит Донецький і Маріупольський Сергій (Горобцов).
У Києві відбулася подія, важлива не лише для одного району столиці, а й для всього українського православ’я.
У суботу в мікрорайоні Биківня релігійна громада храму Святої Трійці вперше зібралася на повноцінне богослужіння у складі Православної Церкви України.
У надзвичайно знаковому місці – храмі поруч із Биківнянськими могилами (місці вічного спочинку сотень тисяч українських мучеників, знищених радянським тоталітарним режимом), першу літургію відслужив відомий на всю країну митрополит Донецький і Маріупольський Сергій (Горобцов). Моральний авторитет, двічі переселенець, очільник Синодального управління соціального служіння та благодійності ПЦУ.
Це той єпископ, який із ризиком для життя розбудовував автокефальну Церкву на Донбасі, створивши там і єпархію, і один із найкращих центрів для людей похилого віку.
Це той єпископ, який у 2014 році став вигнанцем і переїхав до Маріуполя, де створив центр допомоги для людей по обидва боки лінії розмежування – з храмом, місцем для відпочинку та юридичною консультацією.
Це той єпископ, якого ворог вигнав і звідти, і який, переживши обстріли та бомбардування, переїхав до Дніпра та створив там потужний волонтерський центр «Доброго ранку. Ми з Маріуполя».
Єпископ, який грає на п’яти музичних інструментах, любить тварин і особисто розвантажує фури з гуманітарною допомогою, що надходить до Дніпра.
Він поділився з нами подробицями переходу, враженнями від служби та планами з облаштування тут центру соціального служіння.
Громада в Биківні ще рік тому приєдналася до Української Церкви, однак священник не допускав людей до храму. Протягом року віряни займалися юридичними питаннями. Підготувавши всі документи, вони звернулися до церковної влади з проханням розпочати повноцінне літургійне життя та призначити настоятеля.
«Кілька днів тому мені зателефонував Блаженніший Епіфаній і запропонував створити в цьому комплексі повноцінний духовно-просвітницький центр Православної Церкви України, – розповів нашому ресурсу владика. – Щоб тут був і центр реабілітації, і лікування посттравматичного синдрому, і благодійна їдальня. Оскільки є приміщення, можна було б облаштувати житло для священників, вигнаних із Донбасу».
Владика приїхав, оглянув територію зовні, але всередину його не пустили. Після цього він зустрівся з громадою.
«Це дуже інтелігентні й свідомі люди, – поділився архієрей. – Один із членів громади, який займався будівельними проєктами, свого часу брав участь у відновленні Михайлівського собору, тут теж допомагав із виділенням землі та жертвував значні кошти. Він розповів мені, що коли під час становлення громади запитав, коли розпочнеться будівництво, то настоятель просто при депутатах і вірянах його грубо послав.
Люди також розповіли, що загалом прийняли Московський патріархат, бо їх обманули – казали, що це просто УПЦ, ніде не вказуючи, що це МП.
Але чимдалі, тим серйозніше відкривалася московська сутність настоятеля. Коли громада заявила про перехід, настоятель нібито теж погодився. Але паралельно він вів перемовини і з ПЦУ, і з УПЦ МП, просячи останніх “підсилити” громаду. Зрештою люди втомилися від “русского міра”, від нещирості його поведінки під час оформлення документів, коли він не допомагав, а просто повісив на двері храму замок, майже не служив і випускав на територію агресивного пса».
Владика розповів, що, побачивши зразково оформлені документи та поспілкувавшись із громадою, він зателефонував митрополиту Епіфанію й повідомив, що готовий узятися за цю справу та разом із громадою створити зразковий соціальний центр.
«Перед заходом до храму я спілкувався зі священником МП. Запитав, чи він написав заяву про перехід до ПЦУ і чи готовий служити разом. У відповідь почув неприйнятний торг. Спочатку він просив гроші за храм – мовляв, я шукав спонсорів, мені допомагали будувати. Я сказав: отче, цей храм не ваш і не мій, він належить українській громаді й будувався коштом українців, яких ви глибоко образили. Потім він почав просити гроші за будинок поруч із храмом (хоч має власне житло). А далі заявив, що йому нібито зареєстрували парафію в Болгарії, тож, мовляв, купіть мені там житло», – розповів владика.
Владика також повідомив, що до нього звертався монах МП із пропозицією служити почергово. У відповідь архієрей зазначив, що ані в Донецьку, ані в Маріуполі Московський патріархат не пропонував почергового служіння – там духовенство виганяли, арештовували та катували. І ця громада не потерпить тут носіїв «русского міра».
Оскільки ключі так і не були віддані, віряни перед богослужінням звернулися ще раз, а згодом зрізали замки та відслужили літургію.
«Під час літургії люди плакали. У суботу було близько 230 вірян. Були капелани, священники з Донецька (на Троєщині дуже багато переселенців), люди, які пройшли полон, духовенство з відомого маріупольського храму, розписаного петриківкою, вдови й матері загиблих. Вони казали, що їм дуже бракувало українського храму поруч. А члени ветеранської організації “Бойове братерство України” заявили, що готові допомогти з толокою, прибрати занедбану територію, відновити храм і в майбутньому навіть приймати тут присягу», – поділився архієрей.
Владика також зазначив, що проросійські медіа й ресурси МП знімали, як громада заходила до храму, але він нічого не боїться.
«Я втрачав усе, десятки разів був за крок від смерті. Окрім Бога та власних гріхів, я нікого і нічого не боюся», – підсумував архієрей.
Владика наголосив, що, як і на Донеччині, тут не буде фіксованих цін на треби чи свічки – кожен жертвує стільки, скільки може. Храм охоронятимуть і державна охорона, і ветерани. Віряни зазначали, що клір ПЦУ зламав їхні уявлення про священників.
«Втомлені очі, але світлі, натхненні обличчя – і жодного очікування грошей», – ділилися вони.
Владика Сергій також розповів про важкий стан приміщень: через незлиту воду пошкодилися труби й батареї, усе було захаращене, валялися десятки порожніх пляшок. Біля храму утримували агресивного собаку. На території є приміщення, куди монахи, що свого часу покинули Лавру, складали літературу – туди владика планує зайти разом із правоохоронцями.
«Я не уявляв, що храм можна довести до такого стану, при тому що приватне житло виглядає як Лувр, – сказав архієрей. – Але з Божою допомогою ми знайдемо людей, які допоможуть створити тут центр. Вірянам потрібна українська служба, за якою вони дуже скучили, живе спілкування з українським священником і, безумовно, соціальна діяльність».
