Фото з відкритих джерел
Європейські спецслужби прозрівають щодо ролі російської православної церкви у зовнішній політиці Кремля та залученні її в шпигунську інфраструктуру РФ. І саме війна в Україні та роль РПЦ у гібридній агресії допомогла це зрозуміти.
Таку думку в інтерв’ю РІСУ висловив Павел Врублевський, керівник Лабораторії прогностичних досліджень релігійних трансформацій Вроцлавського університету (Польща).
«Ми є свідками фундаментальної зміни парадигми в діяльності спецслужб Європи: переходу від реактивного реагування на окремі інциденти до систематичного демонтажу російської гібридної інфраструктури, в якій Російська Православна Церква відіграє значну роль. «Сірі зони» для маневрів російських спецслужб звужуються», – зауважує дослідник.
За його словами, спільна загроза не тільки стимулює поглиблення співпраці.
«Ми фактично спостерігаємо зростання координації дій спецслужб країн ЄС та Великої Британії. Стандартизовані протоколи обміну розвідувальною інформацією стануть ключем до формулювання все більш адекватних відповідей на загрози. Водночас непередбачуваність поточної політики США змушує Європу до стратегічної самостійності».
Він звертає увагу на те, що до війни в Україні багатьом здавалося «теорією змови», коли релігійна громада ставала частиною шпигунської мережі. Тепер це стало предметом виваженого, підкріпленого доказами аналізу. Це, за його словами, полегшує урядам прийняття рішучих, хоча й складних рішень.
Експерт проаналізував нещодавню заяву Служби зовнішньої розвідки РФ, в якій прозвучали звинувачення на адресу Патріарха Варфоломія та західних спецслужб. За словами Врублевського, цей документ «викриває стан органу, який його видав».
«Зміст і форму повідомлення прес-служби Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації я оцінюю, як акт крайньої фрустрації та компрометації. Навіть у радянські часи, коли Православна Церква була повністю підпорядкована державі, КДБ не видавало теологічних повідомлень».
«У цивілізованому світі важко уявити, що орган, відповідальний за безпеку держави, міг би зайнятися викриттям приходу «втіленого диявола» – «Антихриста з Константинополя»», — іронізує експерт. Тому він вважає, що «ця заява є симптомом трансформації російської політики, в якій межі між державою, релігією та апаратом безпеки стали нерозрізнимі».
Павел Врублевський, який є фахівцем з філософії релігії, займається проблематикою когнітивної безпеки та сферою впливу культури й релігії на аспекти державної безпеки, зауважує, що у цьому тексті СЗР РФ «вся розповідь про поступову експансію «Антихриста в сутані» оперта на дуже схематичних елементах: вона містить класичний топос кремлівської пропаганди, що розвідувальні служби західних держав є джерелом усіх невдач Росії, а також традиційне маркування політичних опонентів, як «націоналістів і неонацистів». Це має бути очевидне коло союзників «Антихриста»».
Загалом, на думку експерта, автор цього тексту від російської шпигунської служби не має богословської освіти, але є під впливом ідеолога «рашизму» Олександра Дугіна.
«На мій погляд, повідомлення вказує на можливі натхнення ключовими мотивами, присутніми в працях Олександра Дугіна: маніхейське бачення світу, як дихотомії добра (Росія) і зла (Захід/Константинополь), візія конфлікту із Заходом, як есхатологічного зіткнення, концепція Росії, як «сили, що стримує» (katechon) прихід Антихриста і затримує Апокаліпсис, приниження своїх супротивників, як сатанинських сил, інструменталізація богослов’я для імперських цілей, геополітична конкуренція Москви з Константинополем за лідерство в православ’ї, конспірологічні теорії про таємну коаліцію британських і американських розвідувальних служб з метою знищення Росії», – зазначає Павел Врублевський.
Він припускає, що «опублікована заява є інституційним відлунням ідеології Дугіна – її переходом з маргінесу екстремізму в офіційний дискурс спецслужб. Однак я сумніваюся, що автором заяви був сам Дугін. Незалежно від цього, це перехід від рівня реальної політики до глибокої міфоманії на державному рівні».
