Фото з відкритих джерел
Про що говорили на міжнародній конференції капеланів в Україні військові священники країн НАТО
Центр підготовки капеланів Військового інституту Національного університету Шевченка провів міжнародну конференцію «Підготовка сучасних капеланів: виклики, партнерство, перспективи».
Приймаючою стороною конференції були представники Військового інституту, начальник центру підготовки капеланів, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Служби військового капеланства ЗСУ, міжнародні партнери, іноземні капелани, журналісти.
Підготовка українських капеланів, постійне оновлення цієї освіти, розвиток цього інституту в Україні, історичний екскурс у розвиток українського капеланства, можливості взаємодії з міжнародними капеланам – неповний перелік тем, які прозвучали на конференції.
Капелани країн НАТО згадували приклади вищої християнської жертовності військових та медиків України.
Ми підібрали для вас кілька цитат найбільш цікавих саме закордонних спікерів.
«Капелани душа армії. Вони непомітні. Вони мають бути психологами і зцілювати і ті рани, які помітні, і ті, які в душі, вони повинні допомагати утримувати баланс. Присутність капелана допомагає зменшити біль від війни, і після 2014-го і після 2022-го років капелани стали незамінними, вони виконують не лише капеланські функції, а й психолога», – міркував у виступі капелан Міжнародного легіону оборони України о. Макаріос (Левіс).
«Ми зацікавлені і вчити Україну і вчитися у України. У нас (йдеться про школу капеланів у Каролині в США – ред.) є курси капеланів на всіх рівнях їхньої кар’єри. Ми вчимо студентів, медичному капеланству, сімейній терапії. І ми вчимо працювати на лінії фронту, але ми тільки готуємо їх це зрозуміти, а ви вже знаєте, що таке драма справжньої битви…
Маю надію, що ми будемо партнерами з Україною зараз і в майбутньому. Щоб вони взяли уроки від вас, яких ви навчилися на полі бою. І щоб ми могли вам дати ті ресурси, яких ви потребуєте. Україна – вищий пріоритет для нас, ми любимо Україну і щасливі бути партнерами із вами», – сказав полковник капеланської служби Томас Хелсм на міжнародній конференції в Україні.
«Християнський патріотизм заснований на Біблії, на цінності захисту власної землі. Християнство це не пацифізм. Захист проти агресії це виконання Божої заповіді зберігати всяке творіння. Ми повинні любити свого сусіда, але коли потрібно протистояти злу, то ми можемо робити це із зброєю в руках. Солдати – християни повинні робити цю роботу і це не суперечить служінню миру та справедливості. Християнське служіння у війні об’єднує меч та молитву, Бог визначив нації, сказав шукати Його, виконувати Його волю, а також дав їм обов’язок захищати свої кордони, патріотизм це значить протистояти злу. Патріотизм – це також плідно користуватися і мовою і землею у своїй державі. Христос переможець, і він воїн, він знищить роботу ворога людського, він знищує зло через смерть та Воскресіння. Як протистояти злу сказано у тому числі у псалмах. Благословен Господь – моя скала, який тренує мої руки до війни, а мої пальці до битви. Солдат, який служить нації, виконує свої обов’язки. А військове покликання – святе покликання Богом, щоб носити меча, який покарає зло та захистить добро та збереже чи поверне мир», – виступив лейтенант капеланської служби Ґунтіс Калме з Латвії у доповіді «Біблійні основи християнського патріотизму – богословський маніфест для військових на передовій».
«Канадська школа капеланів включає різні деномінації, і забезпечує дуже серйозну підготовку духовенства. Нещодавно я проводив курс на Філіппінах, а потім на Тихоокеанському узбережжі для ВМС. Ми з вами й тут, і в Україні маємо усвідомлюючи те наскільки різні, працювати разом. Щоб працювати разом, знайти спільне. Це спільне – турбота про всіх. Турбота про всіх, має один спільний знаменник – релігійні потреби кожного військового, а також турбота про духовний стан невіруючих бійців. Ми різні, але на стратегічному рівні ми повинні знайти, що працюватиме для всіх нас. Коли ми говоримо про міжнародні операції ми говоримо», – поділився досвідом Елой Тете Ґанн (Канада), комендант Школи та Центру підготовки військових капеланів Збройних сил Канади.
«Я мав привілей допомагати українським капеланам у Німеччині. Ми провели багато курсів, підготували 170 капеланів з України і це був найкращий час моєї кар’єри, – сказав підполковник капеланської служби Патрік Лоутіан (США), – я багато чого навчився. Можна працювати інтернаціонально, солдати, студенти, поранені – нам є про що говорити, болі цих людей однакові, хоча ми всі різні».
Післямова «УП».
Ми вітаємо проведення таких конференцій в Україні і дякуємо отцю Максиму Кравчуку за запрошення. Бо українському капеланському корпусу потрібні друзі і партнери. Український військовий зі своїм колосальним досвідом дуже багато може дати і іноземним друзям і Україні.
