Фото з відкритих джерел
Матеріал «Радіо Культура».
Російська православна церква (РПЦ) не просто надихає вбивць українців, вона бере безпосередню участь у цих вбивствах. Тому в Україні вона заборонена, а українській православній церкви московського патріархату видано припис вийти зі складу РПЦ, зауважив голова Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський.
Він наголосив: «Йдеться винятково про розрив із московським патріархатом». Щоб підтвердити це, представники УПЦ (МПвУ – ред.) мають час орієнтовно до кінця літа. За потреби їм можуть дати ще до 2 місяців часу. Однак, якщо «в розумні терміни» не буде відповіді на цей припис, це означатиме, що Київська митрополія його відхилила, пояснює Єленський. Відповідно, далі – суд. Тим часом до ПЦУ перейшло майже 2 тисячі парафій Московського патріархату, інформує Єленський. І наголошує: у будь-якому разі Держслужба діятиме «у спосіб, щоб прості віряни УПЦ (МПвУ – ред.) мали змогу висловлювати свої релігійні почуття.
«Припис вимагає від УПЦ (МПвУ – ред.) вийти зі складу РПЦ»
Невблаганно наближається 18 серпня – дата, коли згідно з приписом Державної служби з етнополітики і свободи совісті Українська православна церква московського патріархату (МПвУ – ред.) повинна довести, що вона розірвала свої стосунки з Москвою.
18 серпня – це той термін, впродовж якого спливає місячний термін. Але, можливо, Київська митрополія отримала припис не 17 липня, коли він був випущений, а 18 чи 20. Це залежить від того, який штемпель стоїть.
А ви не знаєте, коли вона отримала?
Мені переказували, що начебто 24-го липня вони отримали цей припис.
Відповідно, час посунеться до 24 серпня.
Так, очевидно. Я ствердно не можу про це сказати, це технічні речі. По-третє, і це дуже важливо, це вже не уточнення, а по суті справи – сам припис викликав деяке сум’яття в церковному середовищі, тому що впродовж дуже багатьох місяців, якщо не років, там циркулювали чутки про те, що начебто українська держава має намір вимагати від Української православної церкви зректися православ’я, перейти на новий календар, перейти на українську з церковнослов’янської мови, стати частиною іншої церкви, самочинно проголосувати автокефалії і багато іншого. Насправді, припис вимагає від УПЦ (МПвУ – ред.) вийти зі складу Російської православної церкви. Більше нічого. І це викликало деяке непорозуміння в багатьох церковних діячів, яких «годували міфами» про те, що їх, мовляв, хочуть знищити, хочуть, щоб вони зрадили православ’я і так далі. За інерцією, один ієрарх у своїй недільній проповіді ще встиг сказати, що від нас вимагають зрадити Христа. Тобто він ставить знак рівності між церковною корпорацією московського патріархату і Господом нашим Ісусом Христом. Але більшість все ж таки хотіла б побачити ці приписи і побачити, що там немає нічого про зраду і наругу над власною совістю. Йдеться винятково про розрив із московським патріархатом.
«РПЦ не просто надихає вбивць українців, вона бере безпосередню участь у цих вбивствах»
Припустімо, що в УПЦ МП (МПвУ – ред.) виконали припис і навели докази того, що розірвали зв’язки зі своєю кіріархальною церквою в Москві. Яке майбутнє тоді на них чекає? Вони тоді зобов’язані ставати частиною Православної церкви України чи вони залишаться самі по собі автокефальною і теж будуть шукати якісь взаємозв’язки із Константинополем? І чи не буде в нас тоді знову дві православні церкви в Україні?
Якщо УПЦ (МПвУ – ред.) виконає припис і надасть докази… До речі, ще один міф – начебто Держлужба з етнополітики і свободи совісті вимагає від Київської митрополії увійти у відносини з Московським патріархатом і сумирно просити в московського патріарха відпустити їх. Це неправда.
Тобто розрив може відбутися в односторонньому порядку?
Так. Вони виходять. Є багато священників, які говорять, що якщо ви, ваше блаженство чи ваше високопреосвященство, не маєте достатньої богословської підготовки, то ми вам допоможемо пояснити, чому з євангельської і навіть з церковно-канонічної точки зору УПЦ (МПвУ – ред.) не може входити до складу РПЦ, яка порушила не тільки євангельські норми, а й звичайні норми загальнолюдської моралі. Російська ж православна церква не просто надихає вбивць українців, вона бере безпосередню участь у цих вбивствах. І коли УПЦ (МПвУ – ред.) виходить зі складу РПЦ, тоді закон до неї не застосовується. Так, говорять, що такий-то священник порушив закон, такий-то порушив. Це зовсім інша справа. У нас не йдеться про колективне покарання. Йдеться про те, що кожна справа розглядається окремо. Але якщо УПЦ (МПвУ – ред.) виходить зі складу РПЦ, то закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» до цієї церкви не застосовується.
«В Україні заборонена РПЦ як ідеологічне продовження режиму РФ»
Що тоді буде з цією церквою як інституцією – вона стає частиною ПЦУ чи залишається окремою церквою?
Вона може стати частиною ПЦУ, але держава не може від неї такого вимагати. У нас тоді буде Православна церква України, яка має своє місце в Диптихах, яка отримала Томос від Константинопольського патріархату. І буде УПЦ (МПвУ – ред.), яка сама вирішуватиме. Це велика церква. Вона має багато священників, єпископів, при чому значна частина цих єпископів не розуміє, що їх має тримати в московському патріархаті. І вона буде влаштовувати своє буття, в тому числі канонічне в той спосіб, який їм здається найбільш оптимальним. Ясно, що йтиметься очевидно про якісь відносини із Константинополем, з яким вона розірвала євхаристійне спілкування під тиском Москви. Навіть не під тиском Москви, а просто… Це було достатньо огидне видовище, коли Патріарх Кирило сказав: «Ваше блаженство, ми зараз тут рішим, як нам бути з Константинополем і до вас повернемося». По відеозв’язку він таке говорив. І УПЦ (МПвУ – ред.) розірвала євхаристійне спілкування з Константинопольським Патріархатом, а потім з Олександрійським, потім з Елладською, з Кіпрською церквою. Але це її справа. В Україні заборонена Російська православна церква як ідеологічне продовження режиму Російської Федерації, і так йдеться в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи.
«У Київської митрополії є час, щоб сформулювати відповідь»
На якому етапі ситуація зараз? Чи отримали ви якусь відповідь від структури православної церкви московського патріархату в Україні?
Ні, жодних офіційних відповідей ми наразі не отримали. Власне, у Київської митрополії (МПвУ – ред.) є час для того, щоб сформулювати цю відповідь. Якщо для того, щоби вийти зі складу РПЦ, вийти зі складу синодальних комісій, міжсоборної присутності, священного синоду РПЦ потрібен час більший ніж місяць, то в разі обґрунтованого звернення, надається ще 60 днів. Тобто, якщо треба буде зібрати Архієрейський чи Помісний собор і якийсь час потрібний для цього, то він, звичайно, може бути наданий.
А якісь неофіційні сигнали ви отримували? Буде взагалі якась зроблена дія на розрив з Москвою?
Я можу судити лише з якихось дописів, з тих же проповідей. Деякі священники і дописувачі соціальних мереж говорять, що це необхідно зробити, тому що держава не вимагає від нас нічого такого, що накладає тягар на нашу совість. Інші говорять, що цього в жодному разі не можна робити. Тобто очевидно, що в церкві існує якась дискусія з цього приводу. Але для того, щоб зрозуміти градус цієї дискусії, її динаміку і глибину, треба очевидно звернутися до людей всередині цієї церкви.
Ви не ведете з ними такий діалог?
До мене час від часу звертаються навіть ієрархи, священники, які налаштовані проукраїнськи. Тобто ті, які давно вже вважають, що церкві треба, по-перше, однозначно розірвати цей зв’язок із Москвою, і по-друге, дати дуже чіткий сигнал суспільству. Тому що те, що ми бачили – це дуже серйозний конфлікт між цією церквою і українським суспільством. І коли суспільство отримає сигнал, що це церква українського народу, тоді проблема значною мірою буде розв’язана.
«Якщо «в розумні терміни» ми не отримуємо відповіді на припис, то це означатиме, що Київська митрополія його відхилила»
Ви матимете якесь підтвердження дати, коли церква отримала цей припис і з якого часу йде відлік? І коли це стане зрозуміло?
Якщо «в розумні терміни» ми не отримуємо відповіді на цей припис, то це означатиме, що Київська митрополія його відхилила. Або може бути інше – ми можемо отримати позов. А ми отримали вже не один судовий позов від Київської митрополії. Припису передувало дослідження щодо афілійованості УПЦ МП (МПвУ – ред.) з Росією. І позов був спрямований на те, щоб заборонити здійснювати це дослідження. Був позов спрямований на те, щоби Кабінет Міністрів скасував постанову про порядок здійснення дослідження. Тобто коли буде зрозуміло, що усувати порушення Київська митрополія не хоче, тоді ми будемо готувати позов до суду.
«Розумні межі» – це до кінця серпня – середини вересня?
«Розумні межі» – це стільки, скільки може йти пошта. Ми повідомляли і листом, і це було оприлюднено на сайті, і самі представники церкви говорили про те, що вони вивчають цей припис. Тобто він в роботі. Тому, я думаю, що це технічні справи, вони не настільки важливі.
«Приписи не вимагають від УПЦ (МПвУ – ред.) якоїсь наруги над їхньою совістю»
Чи не було спроби все-таки зустрітися з вами ієрархів УПЦ МП (МПвУ –ред.), щоб обговорити цей припис?
Я зустрічався з ієрархами, але це не ті ієрархи, які ухвалюють рішення. В цій церкві, як взагалі в церкві, достатньо ієрархічна структура. Але я думаю, що в мене ще будуть зустрічі з ієрархами, які якщо не ухвалюють остаточні рішення, то великою мірою на них впливають. І думаю, що мені вдасться довести свої міркування і аргументи. Мені здається, що ці аргументи достатньо чесні. Тобто, що приписи не вимагають від УПЦ (МПвУ – ред.) якоїсь наруги над їхньою совістю. І навіть попри те, що велась дуже послідовна пропагандистська діяльність про те, що «нас хочуть знищити», що «ми повинні страждати», що «ми повинні йти на конфлікт з державою» тощо – ці приписи також не є такими, які не можна виконати. Більше того, ці приписи бачили представники деяких помісних церков і я не чув від них, щоби вони казали: «А оце неможливо виконати, тому що це означатиме крах канонічного порядку, наприклад».
«Будемо діяти, щоби в Україні не діяли структури пов’язані з МП»
Із ваших слів я розумію, що зараз у цій церкві є якщо не розкол, то щонайменше «дві фракції». Одна з них старається штовхати вірян до ідеї «мучеництва за свою церкву», а друга, умовно проукраїнська, очевидно, не проти виконання цього припису і налагоджування якихось нормальних стосунків з рештою світу. Які будуть ваші дії як керівника Держслужби, якщо припис не буде виконано і надійде офіційна відмова?
У такому разі Держслужба має право звернути до суду з позовом про припинення діяльності Київської митрополії як юридичної особи. Ми будемо діяти у такий спосіб, щоби в Україні не діяли структури пов’язані з московським патріархатом. Але з іншого боку ми будемо діяти в такий спосіб, щоб прості віряни мали можливість сповідувати і навіть гідно висловлювати свої релігійні почуття.
«До ПЦУ перейшло майже 2 тисячі парафій»
Мене здивувала цифра, що після отримання Томосу до ПЦУ перейшло менше 17% приходів московського патріархату. Чому, на вашу думку, процес відбувається так повільно, навіть після повномасштабного вторгнення?
Це дуже добре питання. По-перше, до ПЦУ перейшло майже 2 тисячі парафій. Це багато. Це більше, ніж кілька помісних православних церков разом взятих. Це з одного боку. З іншого боку, церковне життя ніколи не змінювалось карколомно. Це теж дуже важлива історія. По-третє, парафіяни дуже часто живуть своїм щоденним життям. І якщо священник, який хрестив їх, їхніх дітей не демонструє такої позиції, за яку парафіяни його можуть винести з храму, що відбувалось, то вони можуть і примиритися, мовляв, він нічого поганого для нас не робить. Але я знаю, що в багатьох парафіях УПЦ існує сумнів щодо того, чи правильно ми чинимо, що залишаємося в складі Московського патріархату. І скільки їм цей священник не говорить, що бачите, мовляв, ми вже майже порвали з московським патріархатом, такі парафіяни вимагають повного розриву. Тому що вони розуміють, що в будь-який момент оці зв’язки, які їх тримали, можуть напружитися.
«Стан магічної свідомості інколи штовхає до сприйняття нісенітниць»
Але наскільки я пам’ятаю українське законодавство, то громада є ініціатором в цьому процесі. І якщо громада каже: «Ми не хочемо, щоб церква, яка належить нашій громаді, підпорядковувалася Московському патріархату, то ми рішенням громади це змінюємо». Так же ж?
Так, звичайно.
Тобто громадяни самі мають виступати ініціаторами, а не чекати, поки священник щось зробить. І, водночас, поки що на це зважилося тільки 17% приходів. Виходить, що вони не бачать такої потреби.
Громадяни дуже часто і виступають. Але знову ж таки, для багатьох потреби немає. Вони вважають, що все йде своїм ходом і потреби у кардинальних змінах немає. Для інших немає можливості розпочати зараз якусь таку кампанію. Ще інші говорять, що ми всією церквою розірвемо з московським патріархатом. Нам навіть важко собі уявити, які інколи циркулюють ідеї в парафіях. Наприклад, мені доводилося говорити з жінкою, якій священник сказав, що вона може перейти в ПЦУ, але тоді вона не зустрінеться на тому світі зі своїм чоловіком, який був похований в цій церкві. Це «не налазить на голову», але інколи стан такої магічної свідомості штовхає до сприйняття таких нісенітниць. Але повторюсь, що ці 2 тисяч, які перейшли до ПЦУ за цей час – це зовсім не мало.
